24-25 серпня на історичній батьківщині батька українського анархізму Нестора Махна, - місті Гуляйполі Запорізької області відбувся літературно-музичний андерграундовий фестиваль «День незалежності з Махном». Фестиваль організувало мистецьке об’єднання «Остання Барикада», а підтримку надали два міністерства - Внутрішніх справ та Сім’ї, молоді та спорту. Фестиваль відкрив організатор та головний режисер всього дійства Олесь Доній. Після невеличкого 15-хвилинного офіціозу в діло пішла звукова канонада. Як і у всьому на фестивалі, тут поєдналося непоєднуване: спочатку забили по своїх бочках так звані «бочкарі», після чого вступив оркестр внутрішніх військ...
Ось вже вчетверте гостинні Шешори радо вітають учасників та численних гостей міжнародного фестивалю етнічної музики та лендарту. Певно, що має цей захід надзвичайну привабливість – як інакше бо пояснити невпинно зростаючу кількість відвідувачів? Далекого 2002 року лише кілька сотень мужніх прихильників гірських ландшафтів й фолькової музики доєдналися до дійства, а сьогодні організатори вже ведуть мову про “критичну” кількість відвідувачів – понад 10 тисяч. На прес-конференції, що відбулась 12 липня, вже йшлося про переведення заходу на комерційну основу, проте поки що це питання лишили відкритим – мовляв, із встановленням обмежень шешорський фестиваль втратить свою самобутність й особливу атмосферу.
Перлини Сезону з року в рік тішать і викликають скепсис одним і тим самим. Тішать вони місцеве населення Запоріжжя, бо направду музичних акцій тут негусто, а з клубами взагалі вперто не складається. Скепсис викликають здебільшого серед музикантів: то вибрали не тих, то подбали не так, а там хтось і в лауреати вибрався, і приз наче й хороший отримав – кліп задурно зняв, а щастя – нема. І кліпу того ніхто не бачив, і сама група десь завіялася. От і доводиться "Перлинам" з року в рік стидливо похвалятися тим, що виплекали вони в якісь позадрімучі роки: "Хвилю Тримай" чи "Ла-Манш", чи ще якихось давно й швидко забутих годованців Території А. От і думаєш собі: а чому б не похвалитися свіжішими дебютантами? Ті ж "Холодне Сонце" або "Мері" лише торік вийшли на сцену "Перлин Сезону" – і вже встигли успішно дебютувати в теле- й радіоефірах. Хіба не авторитетними стали "Димна Суміш", "Де Шифер", "Фактично Самі"? А втім, всі ці герої газетних шпальт не з лауреатів, то може й правильно Перлини не зараховують їх до власних здобутків. Тут би ріпу почухати: отаке пропустили, де наші очі були? Здається, справді багато що вирішує випадок. А все ж є своя "надія мрій" чи "мрія надій" у тих облаяних всіма Перлинах. Люди туди приїжджають різні, чиїсь світлі вуха в темнім царстві та й почують, які цілісні речі робить "Корпорацція" або наскільки емоційно сприймається "Мерва" – і дивись уже про тих заговорили, про інших. Це багатьох фестивалів стосується, просто Перлини спеціалізуються на наймолодших.
Країна Мрій – world-music республіка, химерна мистецька держава в Україні, що з’являється раз на рік на Співочому полі на Івана Купала. Хто зірветься на Країну мрій від буденних проблем і турбот, тому буде щастя, принаймні, на три найближчих дні. Тому Країна Мрій вважається ідеологічним побратимом легендарної квітки папороті, але доступніша і багатогранніше. Площа Країни Мрій – 17,6 га, населення багатонаціональне, переважають українці. Офіційний одяг – національні строї, комбінація етнічних елементів з сучасним одягом. Країна Мрій має власний герб, на якому зображено світове дерево, що уособлює в собі єдність усього світу. Також воно трактується як древо роду – символ родючості, на якому сидить пташка - посередник між світом живих і світом предків, а ще - охоронець роду, помічник й порадник в підборі пари. Прапор Країни мрій нагадує фрагмент української вишивки – на білому тлі зображено червоний герб – так прийнято вишивати родовідні дерева по полотну долі-рушника. Гімном фестивалю є пісня гурту ВВ – «Країна Мрій». Традиційно ним завершується кількаденне дійство на Співочому полі. Корінні мешканці держави та патріоти легко впізнаються під час виконання гімну – вони підспівують, пускають руками „хвилі” та вимагають продовження, вигукуючи „біс!”.
Рок-музика та козацтво. Здавалося б, ну що може бути спільного між середньовічними захисниками України та музикантами? Виявляється, чимало. Якщо перші захищали Вітчизну від тогочасних загарбників з мечем у руках, то українські рокери єднаються, аби захистити меломанів від попсової навали. Кожен з них має свою "зброю": ритм-секція, гітари, мікрофони і навіть дещо екзотичне у окремих "бійців", як-то козабас гурту "От Вінта" :) Але замість битви – концерти, а замість Хортиці – Труханів острів. Так, за ініціативи гурту "Воплі Відоплясова", виникла "Рок Січ" – фестиваль-"фортеця", що має на меті об’єднати молодих представників рок-руху з корифеями жанру, аби донести чесну непопсову музику до слухачів. Девізом дійства став слоган "Рок Січ – український рок вартий руху!"
Згідно задуму організаторів, сцена "РОТОНДА" була віддана “роковому козацтву”, що має хіп-хопові елементи у творчих доробках і до того ж різноманітною електронщиною бешкетує. Варто зазначити, поділ за критеріями залишився лише, без ваговиків та панкухи на "РОТОНДІ" не обійшлося.
"ВЕЖА" – без зайвих перебільшень, була найцікавішою сценою фестивалю “Рок Січ”, в тому сенсі, що її виконавців ви ще не скоро почуєте у радіо-ефірі й рідко (щоби не сказати “майже ніколи”) бачите в ефірі музичних каналів. Їхні пісні навряд чи очолять хіт-паради на кшталт “Пашина двадцятка”. Але, у той же час, їм вдається бути відомими і стати “обраними” Олегом Скрипкою для участі у фестивалі. Загалом важко визначити пріоритетні стильові напрями, що могли би стати візитівкою “вежівців”, тому самі організатори делікатно називають їх “важковаговиками”. Що там і казати – суміш вийшла дійсно екзотична…
Шановні читачі! Сьогодні ми розпочинаємо виклад нашого звіту, що складатиметься з чотирьох окремих статей, чи-то пак "епізодів", про забаву "Рок Січ", що минулого вік-енду пройшла у Києві на Трухановому острові. Стартуємо з огляду найоригінальнішої сцени фестивалю – "БАРЖІ". Новаторство її конструкції полягало в тому, що сама споруда дійсно розташовувалася на баржі, а баржа, відповідно, на воді (на мілині, тому дуже близько до берега). Глядацька зала – цілий пляж. Це вам не асфальтований майдан – тут можна зручно посидіти, навіть повалятися на пісочку, а було б тепло – то і позасмагати.
Протягом місяця по містах України проходив відбір виконавців на денну сцену "Таврійських Ігор". Переможці змагалися на денній сцені фестивалю. 3 дні запеклої музичної битви гуртів показали, хто чого вартий. Цікаво, що окрім малознаних колективів виступали й доволі відомі, наприклад, "Фактично Самі" та "Абздольц". Увечері на головну сцену виходили переважно "зірки естради". Рокерам виділили останній день фестивалю. Примітною тенденцією цього року є те, що серед молодих гуртів доволі популярною стала духова секція. Окрім ска-гуртів "Коробка" (Івано-Франківськ), "Їжачки Посміхаються" (Херсон) та "Гуцул Каліпсо" (Чернівці), труба привабила й колективи іншої музичної спрямованності.
Дніпропетровськ ще довго пам’ятатиме 15 квітня. Цього дня пройшов відбірковий концерт регіональних команд за місце під сонцем на «Таврійських Іграх». Акція безпрецедентна, тому доволі цікава. Бажаючі мали можливість залитися пивом і також стати „каховськими зірками”. Усього за 5 секунд! Правда, у рамках пивного чемпіонату. До всього переможець отримував 15-річний запас пива. За задумом тур прокотився шістьма містами-мільйонниками і завершився фінальним концертом у столиці на Великдень. Відбір команд проходив у кілька етапів. Спочатку прослуховувались демо-записи виконавців, потім найбільш цікаві з них здобували право виступу у відбірковому турі, а визначальна музична битва відбудеться безпосередньо на денній сцені «Таврів». Обмежень по музичному формату немає. У всіх містах виступи починались о 12 годині і тривали нон-стопом до вечора. Цікаво, що журі як такого немає, його функції виконує оргкомітет фестивалю. За словами Вадима Красноокого (Mad Heads XL), будь-яка заангажованність відсутня, рівно як і визначений наперед переможець. „Шалені голови великого розміру” були ХЕДлайнерами музично-пивних змагань в усіх місцях його зупинки.
Події 
24-25 серпня на історичній батьківщині батька українського анархізму Нестора Махна, - місті Гуляйполі Запорізької області відбувся літературно-музичний андерграундовий фестиваль «День незалежності з Махном». Фестиваль організувало мистецьке об’єднання «Остання Барикада», а підтримку надали два міністерства - Внутрішніх справ та Сім’ї, молоді та спорту. 
Ось вже вчетверте гостинні Шешори радо вітають учасників та численних гостей міжнародного фестивалю етнічної музики та лендарту. Певно, що має цей захід надзвичайну привабливість – як інакше бо пояснити невпинно зростаючу кількість відвідувачів?
Перлини Сезону з року в рік тішать і викликають скепсис одним і тим самим. Тішать вони місцеве населення Запоріжжя, бо направду музичних акцій тут негусто, а з клубами взагалі вперто не складається. Скепсис викликають здебільшого серед музикантів: то вибрали не тих, то подбали не так, а там хтось і в лауреати вибрався, і приз наче й хороший отримав – кліп задурно зняв, а щастя – нема. І кліпу того ніхто не бачив, і сама група десь завіялася. От і доводиться "Перлинам" з року в рік стидливо похвалятися тим, що виплекали вони в якісь позадрімучі роки: "Хвилю Тримай" чи "Ла-Манш", чи ще якихось давно й швидко забутих годованців Території А.
Країна Мрій – world-music республіка, химерна мистецька держава в Україні, що з’являється раз на рік на Співочому полі на Івана Купала. Хто зірветься на Країну мрій від буденних проблем і турбот, тому буде щастя, принаймні, на три найближчих дні. Тому Країна Мрій вважається ідеологічним побратимом легендарної квітки папороті, але доступніша і багатогранніше. 
Прапор Країни мрій нагадує фрагмент української вишивки – на білому тлі зображено червоний герб – так прийнято вишивати родовідні дерева по полотну долі-рушника. 
Рок-музика та козацтво. Здавалося б, ну що може бути спільного між середньовічними захисниками України та музикантами? Виявляється, чимало. Якщо перші захищали Вітчизну від тогочасних загарбників з мечем у руках, то українські рокери єднаються, аби захистити меломанів від попсової навали. Кожен з них має свою "зброю": ритм-секція, гітари, мікрофони і навіть дещо екзотичне у окремих "бійців", як-то козабас гурту "От Вінта" :) Але замість битви – концерти, а замість Хортиці – Труханів острів.
Згідно задуму організаторів, сцена "РОТОНДА" була віддана “роковому козацтву”, що має хіп-хопові елементи у творчих доробках і до того ж різноманітною електронщиною бешкетує. Варто зазначити, поділ за критеріями залишився лише, без ваговиків та панкухи на "РОТОНДІ" не обійшлося. 
"ВЕЖА" – без зайвих перебільшень, була найцікавішою сценою фестивалю “Рок Січ”, в тому сенсі, що її виконавців ви ще не скоро почуєте у радіо-ефірі й рідко (щоби не сказати “майже ніколи”) бачите в ефірі музичних каналів. Їхні пісні навряд чи очолять хіт-паради на кшталт “Пашина двадцятка”. Але, у той же час, їм вдається бути відомими і стати “обраними” Олегом Скрипкою для участі у фестивалі.
Шановні читачі! Сьогодні ми розпочинаємо виклад нашого звіту, що складатиметься з чотирьох окремих статей, чи-то пак "епізодів", про забаву "Рок Січ", що минулого вік-енду пройшла у Києві на Трухановому острові.
Протягом місяця по містах України проходив відбір виконавців на денну сцену "Таврійських Ігор". Переможці змагалися на денній сцені фестивалю. 3 дні запеклої музичної битви гуртів показали, хто чого вартий. Цікаво, що окрім малознаних колективів виступали й доволі відомі, наприклад, "Фактично Самі" та "Абздольц". Увечері на головну сцену виходили переважно "зірки естради". Рокерам виділили останній день фестивалю.
Дніпропетровськ ще довго пам’ятатиме 15 квітня. Цього дня пройшов відбірковий концерт регіональних команд за місце під сонцем на «Таврійських Іграх». Акція безпрецедентна, тому доволі цікава. Бажаючі мали можливість залитися пивом і також стати „каховськими зірками”. Усього за 5 секунд! Правда, у рамках пивного чемпіонату. До всього переможець отримував 15-річний запас пива.