Лідер «ВВ» Олег Скрипка має в своєму доробку вже не один сольний проекту. Цього разу увагу музиканта привернула ретро-музика. Його нова робота – це максі-сингл «Серце у мене вразливе...», що містить шість чарівних, світлих та емоційних творів львів’янина Богдана Весоловського, під які танцювала на вечорницях прогресивна українська молодь 30-40 років. Свій проект Олег Скрипка презентував наприкінці жовтня зігравши камерний концерт з кращими українськими джазовими музикантами в рамках «Шляхетних вечорниць».
Вечорниці пройшли в Бальній залі готелю «Хаятт Рідженсі Київ», зібравши численних визначних гостей – представників культури, бізнесу та дипломатії. Попри джазові канони, виступ Скрипки змусив глядачів підспівувати, притоптувати, пританцьовувати та голосно викликати музикантів «на біс». Адже танго, фокстрот та румба – це вічна музика, здатна торкатися найглибших людських почуттів.
Один з найстаріших українських гуртів «Мертвий Півень» дав концерт у Києві в рамках святкування свого 20-річчя. Численні шанувальники, друзі гурту та колеги-музиканти зібрались у вівторок, 6 жовтня, у київському арт-клубі «44», щоб привітати команду із 20-річчям. Невеликі розміри закладу сприяли встановленню дружньої і домашньої атмосфери практично у форматі квартирнику. Цього вечора, як ніколи були актуальними, відомі багатьом шанувальникам української музики слова вокалістки гурту «Крихітка Цахес» Каші Сальцової: «Мертвий півень – найживіша українська група».
13-го травня у клубі „Privilege” (колишній „Зелений театр”) відбулася презентація альбому „Werewolf” гурту Esthetic Education. Це друга студійна платівка „естетів”, самі ж учасники називають її новим етапом у своїй творчості і першим справжнім альбомом. Зустріч із пресою, яка передувала концерту, відкрив Едуард Клім, представник компанії „Lavina Music”. Він не називав точних цифр, адже не пройшло ще місяця з початку продажу альбому, але зазначив, що вже перші результати дуже і дуже позитивні. За його словами, нарешті український слухач почав сприймати і купувати якісну музику, і вже найближчим часом ситуація значно покращиться, закінчиться панування пластмасових попсових проектів: „Ми навчимося чути музику не очима, а вухами”...
Одразу зазначу, що жодного стосунку до однойменного київського гурту цей матеріал не матиме – йтиметься про алюзії літературні, а не музичні. А приводом для таких розмірковувань став перший столичний виступ Василя Васильцева у “Квартирі Бабуїн” 24 грудня. Здавалося б, зовсім звичайний собі концерт… Трохи зіркової публіки, звична затримка на пів години, прихильники перед сценою сидять прямо на підлозі й очікують видовища – живий виступ, як-не-як. Декілька відеооператорів – кліп же зніматимуть! Ще по черзі працюють камери у залі – гості коментують свої очікування від виступу й особисте ставлення до виконавця. Поступово зникають зі столу збірки авторських віршів-текстів пісень й перші офіційні диски із гучною назвою “Голденхітс”. Тим часом сам виконавець банально чекає десь за лаштунками на свій чай.
17 грудня в столичному Альта-Експо відбулось мега-альтернативне шоу від українського гурту ТОЛ та росіян [AMATORY]. Обидва виступи по суті були презентацією нового матеріалу гуртів. В рамках Live Evil Tour для [AMATORY] київський виступ став тридцять третім – такий собі маленький ювілей, присвячений виходу в маси найсвіжішого альбому команди “Книга мертвых”. Що ж стосується ТОЛівців, то про “новий” матеріал говорити важко, адже більшість пісень були презентовані ще у травні під час сольного концерту “ДетоНація” (фото). Програма виступу особливими очікуваними сюрпризами не потішила – спершу було відіграно переважно російськомовний свіжий матеріал, пізніше додалися знайомі за багатьма виступами гурту україномовні пісні з першого альбому під назвою “Синдром бажання”. До того ж, незважаючи на тривалий саундчек, звучання постійно “редагували” вже безпосередньо після початку виступу.
Цього вівторка гурт "White" дав сольний концерт у Києві та презентував свій максі-сингл "Кинь Тачку!". Так-так, саме максі-синґл, а не альбом, як це анонсувалось раніше. Менше ніж за тиждень до концерту колектив змінив плани та переніс вихід дебютного альбому на лютий-березень 2007 року. Проте, глядачі, що зібрались того вечора в концертному залі "Альта-Експо", змогли почути наживо практично весь матеріал гурту протягом концерт, що тривав понад годину…
1 грудня у Львівській опері відбувся сольний виступ гурту “Кому Вниз”. Концерт, що пройшов під назвою “Ретроспектива”, став першим за останні дев’ять років сольним виступом гурту. Ще задовго до нього на запитання нашого кореспондента, як поєднуєваними є гурт “Кому Вниз” і сцена Львівського Національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької лідер формації Андрій Середа відповів: “Та нормально! Вагомість сцени цілковито відповідає відомості гурту”. Проте, не помітити хвилювання в очах і діях Середи було просто не можливо. Та це повністю можна зрозуміти, адже “Ретроспектива”, за задумом організаторів, повинна була стати своєрідним підбиттям підсумків роботи гурту за усі роки їх творчої діяльності. Також варто зазначити, що сольник проходив з подачі Комітету підприємців Львова, який висуває “Кому Вниз” на здобуття Шевченківської премії 2006 року.
Звичайний день звичайного буднього дня наближався до закінчення. Мільйони киян вже подолали дорогу у спальні райони і сиділи по своїх домівках, пили каву і дивились телевізор. Та для кількох сот людей, що зібрались у нічному клубі «Оазис», який знаходиться у розважальному комплексі «Ультрамарин» цей вечір був незвичайним. А ще більш незвичайним він був для сімох хлопаків, більшість яких родом із славного міста Харкова – вони святкували свій 10-ий рік на сцені. Ви вже здогадались, що мова йде про флагмана української музики «Танок на Майдані Конго», людей, які перші почали успішно грати музику у новому стилі, якому і самі дали назву – "украхоп". У свій 10-річний ювілей вони вирішили організувати концерт-ретроспективу, виконавши треки з усіх альбомів, що вийшли за цей період, а також подякувати (чи-то пак, висловити респект) людям, що підтримували їх на цьому шляху.
Не секрет – існують гурти, студійні записи яких програють виступам наживо. Трапляється і навпаки. Але, що головне, гурт Lюк ані до перших, ні до других жодного стосунку не має. Їхні виступи – це бомба. Але не повільної дії. Та й виготовити її, на відміну від бомби звичайної, набагато складніше, адже потрібно щось більше, ніж звична суміш інгредієнтів. От і має в своєму бойовому арсеналі гурт суміш електроніки, року, джазу, фанку, реггей, драм'н'басу (можливо, якийсь складник я і забула) – ба-бах! – і воно справді вибухає.
Концерти 
Лідер «ВВ» Олег Скрипка має в своєму доробку вже не один сольний проекту. Цього разу увагу музиканта привернула ретро-музика. Його нова робота – це максі-сингл «Серце у мене вразливе...», що містить шість чарівних, світлих та емоційних творів львів’янина Богдана Весоловського, під які танцювала на вечорницях прогресивна українська молодь 30-40 років. Свій проект Олег Скрипка презентував наприкінці жовтня зігравши камерний концерт з кращими українськими джазовими музикантами в рамках «Шляхетних вечорниць». 
13-го травня у клубі „Privilege” (колишній „Зелений театр”) відбулася презентація альбому „Werewolf” гурту Esthetic Education. Це друга студійна платівка „естетів”, самі ж учасники називають її новим етапом у своїй творчості і першим справжнім альбомом. 
Одразу зазначу, що жодного стосунку до однойменного київського гурту цей матеріал не матиме – йтиметься про алюзії літературні, а не музичні. А приводом для таких розмірковувань став перший столичний виступ Василя Васильцева у “Квартирі Бабуїн” 24 грудня.
17 грудня в столичному Альта-Експо відбулось мега-альтернативне шоу від українського гурту ТОЛ та росіян [AMATORY]. Обидва виступи по суті були презентацією нового матеріалу гуртів. В рамках Live Evil Tour для [AMATORY] київський виступ став тридцять третім – такий собі маленький ювілей, присвячений виходу в маси найсвіжішого альбому команди “Книга мертвых”. 
Цього вівторка гурт "
1 грудня у Львівській опері відбувся сольний виступ гурту “Кому Вниз”. Концерт, що пройшов під назвою “Ретроспектива”, став першим за останні дев’ять років сольним виступом гурту. Ще задовго до нього на запитання нашого кореспондента, як поєднуєваними є гурт “Кому Вниз” і сцена Львівського Національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької лідер формації Андрій Середа відповів: “Та нормально! Вагомість сцени цілковито відповідає відомості гурту”. Проте, не помітити хвилювання в очах і діях Середи було просто не можливо. Та це повністю можна зрозуміти, адже “Ретроспектива”, за задумом організаторів, повинна була стати своєрідним підбиттям підсумків роботи гурту за усі роки їх творчої діяльності. Також варто зазначити, що сольник проходив з подачі Комітету підприємців Львова, який висуває “Кому Вниз” на здобуття Шевченківської премії 2006 року.
Звичайний день звичайного буднього дня наближався до закінчення. Мільйони киян вже подолали дорогу у спальні райони і сиділи по своїх домівках, пили каву і дивились телевізор. Та для кількох сот людей, що зібрались у нічному клубі «Оазис», який знаходиться у розважальному комплексі «Ультрамарин» цей вечір був незвичайним. А ще більш незвичайним він був для сімох хлопаків, більшість яких родом із славного міста Харкова – вони святкували свій 10-ий рік на сцені. 
Не секрет – існують гурти, студійні записи яких програють виступам наживо. Трапляється і навпаки. Але, що головне, гурт Lюк ані до перших, ні до других жодного стосунку не має. Їхні виступи – це бомба. Але не повільної дії. Та й виготовити її, на відміну від бомби звичайної, набагато складніше, адже потрібно щось більше, ніж звична суміш інгредієнтів. От і має в своєму бойовому арсеналі гурт суміш електроніки, року, джазу, фанку, реггей, драм'н'басу (можливо, якийсь складник я і забула) – ба-бах! – і воно справді вибухає.