XI фестиваль Перлини Сезону: підсумки
// Fish   
28.07.2006 22:59
Перлини СезонуПерлини Сезону з року в рік тішать і викликають скепсис одним і тим самим. Тішать вони місцеве населення Запоріжжя, бо направду музичних акцій тут негусто, а з клубами взагалі вперто не складається. Скепсис викликають здебільшого серед музикантів: то вибрали не тих, то подбали не так, а там хтось і в лауреати вибрався, і приз наче й хороший отримав – кліп задурно зняв, а щастя – нема. І кліпу того ніхто не бачив, і сама група десь завіялася. От і доводиться "Перлинам" з року в рік стидливо похвалятися тим, що виплекали вони в якісь позадрімучі роки: "Хвилю Тримай" чи "Ла-Манш", чи ще якихось давно й швидко забутих годованців Території А.
От і думаєш собі: а чому б не похвалитися свіжішими дебютантами? Ті ж "Холодне Сонце" або "Мері" лише торік вийшли на сцену "Перлин Сезону" – і вже встигли успішно дебютувати в теле- й радіоефірах. Хіба не авторитетними стали "Димна Суміш", "Де Шифер", "Фактично Самі"? А втім, всі ці герої газетних шпальт не з лауреатів, то може й правильно Перлини не зараховують їх до власних здобутків. Тут би ріпу почухати: отаке пропустили, де наші очі були? Здається, справді багато що вирішує випадок.
А все ж є своя "надія мрій" чи "мрія надій" у тих облаяних всіма Перлинах. Люди туди приїжджають різні, чиїсь світлі вуха в темнім царстві та й почують, які цілісні речі робить "Корпорацція" або наскільки емоційно сприймається "Мерва" – і дивись уже про тих заговорили, про інших. Це багатьох фестивалів стосується, просто Перлини спеціалізуються на наймолодших.


Популярна музика

Здається, те що прийнято було вважати поп-музикою остаточно втратило популярність не тільки серед слухачів, а, нарешті уже й серед музикантів. Жоден виконавець не виходив без живих музикантів і чистого цукру теж стало дуже мало. В категорію поп-музики перейшли всі, хто бавився зі ска й кантрі, ба навіть дрібка ню-металу могла засвітитися. Зате й досконалість вокалу перестала бути чимсь первинним. Відпрацьовуючи гімн "тіпа перлини тіпа сезону" (хто чув?), цього року обійшлися без звичних рулад. Скромно і по-військовому грянули.

АБСЕНТ
Це вже друга відома мені група з такою назвою. Попередня родом з Дніпропетровська, з дівчинкою на вокалі, а ця – з Києва і на вокалі хлопець. Поза тим хто з них перший вийде на фінішну пряму до слави і візьме собі право на спірну назву, зараз важко сказати. Обидві команди складаються з зовсім молодих музикантів і обидві співають дуже прості й невибагливі речі – про зірки, серця… Обидві команди уважно ставляться до того, в чому вони виступають, ці, мабуть, заздалегідь знали, що на «Перлинах Сезону» всі музиканти носитимуть кислотно-зелені браслети (щоб юннати-організатори їх не розгубили). І вбрані були в тон паперовій прикрасі – в урочисті піджаки з зеленими нашивками.

Аккад
Лідери глядацьких симпатій серед поп-музикантів. Що характерно, з усіх учасників поп-конкурсу їхня музика найменше скидалася на поп-музику. Конфліктність у музичній подачі, проблемність у текстах, зрештою, надривний вокаліст, що виходив на хрип і гарчання, а в спокійні моменти нагадував вокальну манеру Дональда Дака. Співав про самоту і пошуки себе, на сцені дуже страждав, мало не бився головою об монітори.

Бортніков та гурт "Outcry"
Бортніков – стрибучий смішний чувак, якому тексти, напевно, пише сам Євген Юхниця. Він може запам’ятовуватися, ну, принаймні, своїм кумедним бумблянням на губах. Але виразником покоління, бодай навіть своїм пацаном для слухачів не стане ніколи. І не треба. Мабуть «outcry» з обережністю ставляться до його таланту, тому й не спішать ставати з ним під одну спільну назву.

Green Silence
Вони самі визначають свій стиль як львівський джаз-фанк-блюз. Загалом, у їхній музиці багато позитиву. Одна пісня у них була про море, а друга – про Ріо-де-Жанейро.
Це була найконтактніша група на цьогорічних «Перлинах». З усіма спілкувалися, вболівали за колег, підспівували їм на саунд-чеках і пропагували серед вокалістів здоровий спосіб життя. В межах самої групи, мабуть, найконтактніший і найбалакучіший був їхній лідер. І більше любить говорити, ніж співати. Зокрема під час виступу він вичворив таке: заявив, що у басиста нині день народження, а тому співатиме не він, а басист.

ДжаіРа
ДжаіРа – це не спільний проект растаманів і язичників, як ви, мабуть, щиро сподівалися, а всього-на-всього рум'яна білява хазяєчка, яку це хазяйство задовбало укупі з коханим чоловіком і тепер вона про це співає трохи сварливим голоском: "Твоє кохання мене дістало, я вже не та, я іншою стала". А шкода. Борщики у неї мабуть смачні виходили. Домогосподарки дружно товчуть горщики і стають під знамена фемінізму.

Д.О.Щ.
Давно вже підтверджена справедливість прикмети: якщо не хочеш нічого поганого своїм слухачам, не можна на концертах і фестивалях виконувати пісні про дощ. Особливо якщо небом повзають які-не-які хмарки. Що про це зайве казати? Як мало статися так і сталося…
Між іншим, ця запорізька група відвоювала у приїжджого журі першу премію в поп-номінації. Вокалістка – вродлива. Голос – приємний. Пісні – про ті ж самі нав'язлі в зубах очі-ночі-серця. "З ким спиш, з ким спиш?" цікавиться вокалістка у навіки втраченого ліричного героя. Ну що ж, принаймні, можна вірити, що їй це справді цікаво.

Зоряна
Роки два тому день поп-музики переважно й складався з таких дівчаток. Білявочка. Єдина з усіх на саунд-чеку розспівувалася, але пісні співає зовсім безбарвні: "серце моє кохає, серце моє страждає". Навіть Ірчик зі Львова якісь осмисленіші штуки співала, не можна ж так байдуже ставитися до власного репертуару.

Колеса Феба
Ще не встигли вони налаштувати інструменти, як “Green Silence”, що ошивалися поблизу, почали скандувати: "Файна дівка! Файна дівка!". Пісня, рефрен якої хочеться повторювати – половина успіху. Друга пісня, підозрюю, дуже подобається співвітчизникам "Колес Феба": "Посію я конопельки-и" – багатозначно затягнув вокаліст і всім відразу стало радісно.

Рок-музика

Корпорацція
Гурт з навдивовижу невиразною назвою і надмір активним (особливо під час саунд-чеків) ді-джеєм.

Мерва
Хтозна, що вони хотіли сказати такою назвою. Слово "Мерва" у бджільництві позначає всяке сміття, яке лишається після перетоплювання воску, а на одному з українських діалектів взагалі означає лайно. Це злобний, важкий і похмурий фолк. Самі ж себе вони позначають як "справжню українську альтернативу" і протягом кожного виступу не втомлювалися про це нагадувати.
Соло – у повному розпорядженні сопілкаря. Про сопілкаря хочеться сказати окремо. Мені ще ніколи не доводилося бачити такого стрибучого, бо цей стрибав на півметра, навіть не спиняючи гру. Хороші легені, мабуть, не курить! Насамкінець останнього виступу пожбурив свій інструмент далеко у натовп. Нічого, у нього ще дримба є.
Співали "Кохай Івана" (ритм підозріло схожий на вступ до "Із янголом на плечі") і ще одну, з віршованим епіграфом про чиюсь неприступність, співставну з неприступністю крейсера Аврори…

О. Торвальд
Ще одна полтавська група, здається, раніше відома під назвою "Круті педалі". Співали якийсь пустопорожній "ша-ла-лай, руки підіймай". Друга пісня і взагалі – про щастя Інтернету. Торік, казали, в Полтаві Бумбокс пляшками закидали за їхні "смайли по асі" – що вони із цими зроблять – я просто не знаю.

Роллікс
Дідуганчики! На Перлинах Сезону вони вже вдруге (якщо не рахувати з'яви тих же музикантів у складі гурту Оnline). Доброго 2001-го вони нам запам'яталися своїм "крутіших за нас немає", та й як виявилося не тільки нам. "Перлинами", правда, ні тоді ні тепер особливо відзначені не були, але чи їм скаржитися? На фестивалі, дай йому Боже здоров'я вже котрий рік ошивається найласкавіше для юних музикантів серце – Сашко Положинський, який завжди має свою думку і свій спосіб допомогти тим, хто сподобався. Цього разу Роллікс співали-читали нову химерну пісеньку. Вокаліст розповідає, яке жахіття коїться в світі, що він просто не вдержиться і тут-таки вибухне! І тут решта музикантів, як хор монгольських міліціонерів. Починають підначувати: "вибухни, вибухни, давай, давай, не зволікай!" – Ніхто мене не почує – сумно констатує вокаліст насамкінець.

Rosa Marena
Співає юнак, тонесенький такий, в розхристаній білій сорочці, з тих, які зазвичай маряться неповнолітнім дівчаткам в комплекті з білим конем. Співав щось дуже романтичне: "Сонце, чуєш, будь зі мною".
Група звучала би як група, коли б не надмір клавішів, що підступно схиляли все це в бік бойз-бенду. Рано чи пізно ми все це почуємо в ефірі, ібо формат.

Серцевий напад
"Мільйони людей. Кожен схожий на всіх. Я не схожий на всіх, це моя натура, це моя субкультура".
Ага. Кожен тінейджер це переживає: отакий кольоровий я в сірому натовпі. Але більш тупої подачі цієї ідеї мені чути не доводилося. Музика десь цуплена і то страх бідна, про таку музику кажуть: миша в холодильнику повісилася.

Спільна мова
Глядацькі симпатії рок-дня. Діалог майже трагічного співу трохи пафосної дівчинки і забіяцького речитативу її напарника. Насамкінець все сходить на спільне гарчання і хрипіння, не таке безоглядне, як у Ніагари чи Інули, а втім гарчання – тим і віднаходиться спільна мова.

Шабля Бо
"Ти була була ми були ми були були..."- методично почав скоромовити вокаліст.
"...На селі" – подумали всі.
Насправді вже на кого-кого, а на ВВ Шабля Бо не схожі. Часом проковзують чиїсь рідні годинниково-механічні інтонації, але у явному наслідуванні не звинуватиш.

Можна було б написати ще про хедлайнерів. Вони були. Можна було б написати ще два слова про ведучого. З ним фестивалю вперше за кілька років пощастило. Можна було б про фешн-конкурс сказати. Зрештою, на ньому несподівано об'явилася така собі Янка Козир. Але насамперед бачу свою задачу у тому, щоб познайомити вас з тими, кого ви зможете відкрити для себе. Можливо, найпершим.

Fish
UAMusic




Коментарів (1)
RSS-стрічка
1. 12-08-2006 17:51
 
Лайновий стьоб...
[ гість ]
 
sn56

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі.

 
< Попередня   Наступна >