 Ось вже вчетверте гостинні Шешори радо вітають учасників та численних гостей міжнародного фестивалю етнічної музики та лендарту. Певно, що має цей захід надзвичайну привабливість – як інакше бо пояснити невпинно зростаючу кількість відвідувачів?
Далекого 2002 року лише кілька сотень мужніх прихильників гірських ландшафтів й фолькової музики доєдналися до дійства, а сьогодні організатори вже ведуть мову про “критичну” кількість відвідувачів – понад 10 тисяч. На прес-конференції, що відбулась 12 липня, вже йшлося про переведення заходу на комерційну основу, проте поки що це питання лишили відкритим – мовляв, із встановленням обмежень шешорський фестиваль втратить свою самобутність й особливу атмосферу.
 А втрачати дійсно є що. Шешори – мальовниче гуцульське село, яке тягнеться на кілька кілометрів вздовж річки Пістиньки. Поруч – галявини, різнотрав’я, смерекові ліси. В Шешорах збереглися гуцульські мелодії, традиції і ремесла. Як кажуть гуцули, гори течуть молоком і медом – карпатська інтерпретація біблійного описання раю. Ті, кому бодай раз пощастило сюди потрапити, немов світлішають й очищаються завдяки непорушному й магічному зв’язку людини з природою.
Проте, на жаль, не усі відвідувачі фестивалю дотримуються правил елементарного поводження з природними скарбами – й ось під ногами невпинно зростає батарея порожніх пластикових та скляних пляшок. Перша заповідь кожного туриста - “насмітив – прибери”, видно, для багатьох є лиш порожнім звуком. А шкода – бо гори не заслужили на свинське ставлення.
Враження від дійства лишились добряче “підмоченими”. На відміну від попереднього року, погодні умови не так балували відпочивальників. Неодноразові зливи не лише спричиняли малу кількість слухачів під сценою, але й зірвали виступ гурту "Перкалаба" – хедлайнерам останнього дня фестивалю, – добряче попсувавши режисерську апаратуру.
Окрім добірної й насиченої музичної програми цього року Шешори тішили гостей кінопоказами в Народному домі, організованими тематичним екскурсіями та майданчиками-майстернями танців. Шешори-2006 вперше представили документальні роботи у форматі “етно”, створені режисерами з України, Франції, Німеччини, Польщі та Бельгії. До кіно програми фестивалю увійшло близько 20 робіт як українських, так і зарубіжних митців.
Справжня інтрига тривала до настання вечірніх виступів, коли на великій сцені один за одним з'являлись як найпопулярніші українські виконавці, так і музиканти із світовою славою, що презентували етнічну музику у найхимерніших її сучасних інтерпретаціях. Цього року на шешорській сцені виступали музиканти з Бєларусі, Великобританії, Естонії, Німеччини, Польщі, Румунії, та, звісно ж, України. Візитівка фесту – не лише автентика у виконанні народних колективів, а й найрізноманітніші сучасні варіації на фолькові теми. Радо зустрічали не лише “ДахуБраху”, “Гайдамаків” й “Перкалабу” як улюбленців фестивалю, але й усіх, хто долучився до творення музичного дійства. Окремою гучною цьогорічною подією став виступ всесвітньовідомого румунського гурту Fanfare Ciocarlia (премія Бі-Бі-Сі Planet Award 2006 в категорії “Європа”).
У перший день фестивалю, 12 липня, Шешори радо вітали київсько-кишинівський гурт “ХО!”, естонський гурт “Vagilased”, вінницький гурт “Очеретяний кіт” (який через технічні причини відіграв повну програму лише в останній день фесту). Справжнім фурором стали-таки “Гайдамаки” як справжні улюбленці публіки, а “контрольним в голову” і були ті самі румунські “Фанфари”. Запальна духова суміш румунсько-балкансько-циганської музики немов за порухом чарівної палички перетворила слухачів на дружній танцюючий натовп. Ще мить – й усі забули про сорокахвилинний саундчек майстрів. Адже мета виправдовує засоби.
Другий фестивальний день запам’ятався як найбільш, власне, етнічний. Суміш родинних колективів, фольклорних гуртів; британських та ірландських мелодій у виконанні Джонатана Шорленда та Кліфа Степлтона – таким було шешорське 13 липня. На десерт вирішено було залишити київську “ДахуБраху”, німців “Di Grine Kuzine” й вже добре відомих з попередніх виступів у Шешорах київських музик – “Гурт Йо'Гурт”. Як завжди, під час виступів йогуртівців хочеться не лишень слухати й дивитись, але й брати безпосередню участь у творенні єдиного енергетичного потоку у такт музиці - ось такий він, цей українсько-ірландський квазі фольк.
Третій й завершальний день 14 липня відзначився виступами чернівецьких “Гуцул Каліпсо”, “Пропала грамота” із Кам’янця – Подільського, “наГуаль” з Білорусі, відомими й готичними “Вій” та львівським “Бурдоном”. За сприяння Польського інституту гості фестивалю мали змогу насолодитись виступом співачки й скрипальки Йоанни Словінської, а вогняне шоу й виступ франківської “Перкалаби” з новою програмою “ГрубаБабаГруба” поставили крапку на цьогорічних Шешорах.
Що ж, музичний рівень фестивалю вже успішно подолав рівень “аматорського”, проте й до професійного європейського ще занадто багато роботи. Кожне свято має свої позитивні та негативні риси, проте на те й воно свято, щоб лишались у пам'яті крізь роки лише теплі й приємні спогади. Адже Шешори-2006 – це, передусім, зв'язок між людиною та навколишнім світом, між різними напрямками мистецтва, між фестивалями, країнами та культурами, між усіма, хто тут перебуває.
Олена Синицька
|
Події 
