 Гурт, що прийшов до українського слухача “ззовні”, попередньо завоювавши сцени країн-сусідів. Гурт, який кожного року закриває фестиваль фольклорної музики та лендарту у франківському селищі. Гурт, перший альбом якого має дві різні назви – російську й українську версії. Гурт, що безсумнівно являється одним із найекстравагантніших й найнеординарніших в українському музичному просторі. Так, це і є “Перкалаба”.
З маленького, ще майже невідомого свята української самобутності в карпатському селі почала свою творчу історію музична формація із славного Станіславова. Шешори й “Перкалаба” - для багатьох тепер синоніми, дарма що перше й друге – назви гуцульських сіл. Проте це не лише слова. Гуцульський ска-етно-панк, або як його називають самі хлопці – “guzul roots” (гуцульське коріння) - ось що потрібно пересічному слухачеві для того, щоб раз і на все життя полюбити фольк, Карпати, гори, гриби. форелі… і “Перкалабу”.
 Такі ж позитивні та емоційні, як “ВВ”, такі ж карпатські, як Руслана, такі ж прибацані, як “Ленінград”. У той самий час – такі самобутні й несхожі. Після неодноразових виступів у культовому московському закладі “Китайський льотчик Джао Да” вони стали відкриттям для російського музичного ринку. І пішло-поїхало – Федот на обкладинках глянцевих журналів, видання дебютного альбому спочатку в Росії на московському лейблі Badtaste під назвою “Свято грибів і форелів”, а за півроку – в Україні вже як “Горрри!”, виступ із легендарними “Братами Гадюкіними” у київському Палаці Спорту, поява диску “Qzzaargh vs Перкалаба”. Тепер їх впізнають, співають й люблять. Очевидно, є за що любити! Треба бути на їхніх живих виступах, щоби переконатись у тому, що вони на сцені живуть. Окрім шаленої енергетики й позитиву, свій внесок робить й “гірська екзотичність” як текстів, так і музичного доробку, адже музика “Перкалаби” народжується в Карпатах, звідки починає свою мандрівку концертними майданчиками, клубами й студіями звукозапису. Пісні гурту різні, як контраст між холодними похмурими гірськими ранками й теплими сонячними днями у тих же горах, вони як “весілля та похорони” – одразу пригадується народне: “Ховали тещу, аж два бубни поламали”. Гуцули — абсолютно дикий гірський народ, який ніяким правилам не підкоряється. Божевільний, стьобний мікс - і є поняття “Перкалаби”. Те, що означає “Перкалаба” — свобода і радість.
 Сьогодні "Перкалаба" – це десятеро музикантів (ймовірно, найближчим часом буде одинадцять), що мають в своєму арсеналі не лише джентльменський набір музичних інструментів, але й духові, тромбон, цимбали та перкусію.
“Перкалаба своя і на етно-фестивалях, своя і на реггі-фестивалях, - відзначає продюсер гурту Олег Гнатів. – Нас чомусь насамперед відносять до етно-музики, хоча, звичайно, коріння у нас гуцульське. Але я вважаю, що найголовнішою у “Перкалабі” є постмодернова ідея. Для журналістів я колись придумав термін “несамовит-поп”, щоб закрити це питання раз і назавжди.”
Але, незважаючи на шалений успіх першої платівки, "Перкалаба" не збирається зупинятись. Цього року в Шешорах “Перкалаба” майже повністю відіграла нову концертну програму під назвою “ГрубаБабаГруба” у супроводі вогняного шоу. Під час виступу навіть сувора стихія у вигляді потужної зливи не змогла загасити пломеніючі очі прихильників й применшити щастя від усвідомлення себе серед учасників незабутнього дійства. Наразі "Пекалаба" спільно із незмінним саунд-продюсером Олегом Артимом, якого гурт називає найкращим звукорежесером, кипить робота над другим альбомом, який от-от має порадувати, вразити й приголомшити поціновувачів творчості ватаги. Тож шоу триватиме, а ця історія неодмінно матиме своє продовження!
Олена Синицька
|
Статті 
