 Зазвичай відвідування будь-якого фестивалю для мене пов’язане з переїздом потягом та проживанням в наметі. Але цього разу було все інакше, бо Up Fest проходив не в Києві, не в Тернополі, і навіть не в Дубно, а у рідному Луцьку. А отже пропустити його я просто не мала права.
Відвідувати заходи такого характеру краще гуртом, як і підспівувати краще хором. Отже, напередодні вакацій вирішила зателефонувати друзям і пересвідчитись, що на фестивалі буде не лише весело, але й не самотньо. Та не тут то було. Не зважаючи на афіші, розклеєні по усьому місту, більшість людей про Up Fest нічого не чули й не знали. Стало трохи лячно за відвідуваність заходу…
1-го вересня мої побоювання підсилилися відразу після початку роботи малої сцени – кількість глядачів не перевищувала кількох десятків. Логічним поясненням цьому могло бути закінчення робочого дня, та аналогічна ситуація спостерігалася й у вихідні. Складалося враження, що люди прийшли не подивитися виступи, а зустріти старих знайомих та поспілкуватися у приємній атмосфері середньовічного замку під акомпанемент приємної (не для всіх :)) музики.
Гадаю, недоречно буде перераховувати усі гурти, які виступали на обох сценах, та про деякі просто не можна не згадати.
Стосовно малої сцени, відмічу Луцький гурт #ТзН#, який відкривав Up fest-2006. Він не брав участь у конкурсі, а просто вперше представляв свою творчість широкому загалу. Завжди приємно, коли з’являється нова цікава формація, і вдвічі приємніше, коли це відбувається в твоєму рідному місті. А завершували виступи на малій сцені третього дня Audi Sile – досить відомий гурт, але, як виявилось, не всі про це були поінформовані :). Більшість глядачів так і не дочекались їхнього виступу. Але найбільш терплячі шкодували лише про невисоку якість музичної апаратури… Після виступу почулась репліка: „Нарешті хоч щось варте уваги!”…
Біля великої сцени було більш людно та жваво, хоча й тут активність зростала лише після виступів другого-третього гурту. Потрібно зауважити, що організатори попрацювали на славу, запросивши гостей не лише з різних куточків України, а й закордонних.
Фаворитами великої сцени першого дня безперечно були „Фліт” та „Широко закриті очі”. Хлопці у веселій, запальній манері піднімали як злободенні теми (про гарних дівчат з невисоким рівнем IQ), так і високодуховні (про лиху долю братів наших менших, себто їжачків). Байдужим не залишився ніхто.
Другий день дещо відрізнявся „важкістю” музики та релігійним змістом текстів – це гурти „Слід” та „ОХ” задали свій тон. Чесно зізнатись, я була дещо вражена таким незвичним поєднанням. Але ще більше здивувало те, як народ "слемився" під слова на кшталт „я люблю Ісуса”. І якби не масове підспівування, можна було б припустити, що люди просто не розуміють слів. Хоча, можливо, це я не розумію психологію "слему".
Третього дня усі чекали давно знайомий лучанам гурт „Карна”. І хлопці звісно ж виправдали усі надії – викладались, не жаліючи ні власних сил, ні сил натовпу. Ну і звісно ж гурт „Phosphonic” - якісна, драйвова музика, знову ж таки релігійні текти і … колективна молитва за душі наші грішні. Достойне закриття офіційної концертної частини Up fest-2006.
Приємним сюрпризом стало Up-TV – герої кожного сюжету були впізнані і „смачно” обговорені, а дехто навіть обзавівся власним фан-клубом.
Дещо незручна ситуація склалася з майстер-класами та семінарами – частина з них не відбулися з технічних причин, а частина через низьку, а то й нульову відвідуваність. Хоча дещо я таки побачила, а точніше послухала і взяла активну участь у семінарі Кейта Шортлі „Громадянство та суспільство. Бюджети, Плани та Фінанси для Третього Сектору”. Семінар проходив англійською, але з допомогою перекладача та й самих слухачів мовні бар’єри було зруйновано. В результаті плідної праці наша команда (а всього їх було 2) розробила й обговорила усі аспекти фінансування та впровадження в життя проекту „Young Business Magazine”.
Прикро за експериментальне кафе і, зокрема, відміну виступу театру „Гармидер”. Але усі організаційні недопрацювання можна пояснити віком фестивалю та самих організаторів. Серед останніх, до речі, було багато молодих, я б навіть сказала, юних людей, які не до кінця розуміли свої обов’язки. Так, можна було побачити охорону, яка попивала пивце, чи транспортну підтримку, яка відмовлялася доставити програмки на Волинське телебачення. Але були й такі, які через надмірне виснаження організму (17 годин робочих і максимум 5 для сну) третього дня просто падали з ніг - таким людям потрібно висловлювати подяку у письмовій формі.
Але, не дивлячись ні на що, фестиваль відбувся. Кожен міг за ці три дні знайти щось цікаве і корисне саме для нього. А ті, хто побачив лише негатив, просто були неуважні. Чекатимемо наступного, вдосконаленого Up Fest-2007.
Фотозвіт: Up-Fest у Луцьку by Noven
Vika-Mouse,
Луцьк Неформатний
|
Події 
