 Найближчими днями в Україні стартують відбірні тури до міжнародного фестивалю “The Global Battle Of The Bands”, переможець якого отримає 100 тисяч доларів і звання “Найкращої нової групи світу”. Минулого року український гурт “ТОЛ” посів на ньому 4-місце. Що ж це за фестиваль і як змінилося життя гурту після участі у ньому розповів нам у ексклюзивному інтерв’ю фронтмен рою Василь Прозоров.
- Загалом, що це за такий фестиваль і як вам вдалося потрапити на нього?
- Ну, ми просто подали заявку, заплатили гроші, які потрібно за реєстрацію, нормально відіграли і так потрапили (сміється). Загалом, цей фестиваль організовується для визначення найкращого міжнародного колективу, що грає в “важкому” і “не форматному” стилі. Кожна країна, попередньо провівши відбірні тури, презентує один такий свій гурт.
- Конкуренція була сильна?
- Так, досить сильна, але таке є завжди. Щоправда, я більше не хочу брати участь у таких заходах, тому, що музика не спорт.
- Окрім 4-го місця і визнання чи отримали ви ще щось?
- Хіба, що задоволення.
- На твій погляд, наскільки є адекватним такий фестиваль на сьогоднішній час?
- Адекватність, у моєму визначенні, слово багатогранне. Та, загалом, цей фестиваль виправдовує себе, адже дає можливість відкрити і відкритися багатьом гуртам, як на міжнародному, так і на регіональному рівні. Хороший фестиваль.
- Місце, яке ви посіли на “The Global Battle Of The Bands” стало для вас якимось показником?
- Так, у багатьох після цього появилась до нас заздрість. Хоча, радше, я б не назвав це показником, а ще одним етапом нашої творчої співпраці.
- “ТОЛ” грає музику важкого напрямку. Наскільки складно такій групі “розкрутитися” в Україні?
- Скажемо, що з кожним роком це стає значно легше, але все одно порівняно дуже важко. Найголовніша важкість полягає у “не форматності” нашої музики, як нам кажуть багато телеканалів. Так, кліпи показує лише один український музичний телеканал - Enter-Music. Із радіо ситуація також не краща. Лише декілька радіостанцій на Сході “крутять” наші пісні, та й то “найлегші”. Таким групам, як ми, складно розвиватися в Україні, але ми не збираємось виїжджати за кордон. Потрібно спочатку добитися чогось тут, а вже потім підкорювати інші країни.
- Ти виконуєш пісні як українською, так і російською мовами. Чи не виникало через це якихось суперечностей із фанами?
- Звичайно, дехто пише мені, щоб я виконував і писав пісні лише українською мовою. Та для мене це не має значення. Я буду писати і співати тією мовою, якою мені найкраще в певний час виразити свої почуття. В цьому не має жодного політичного підтексту.
- Зараз за кордоном зникає межа між альтернативною і популярною музикою. Наскільки це добре і чи відбудеться таке в Україні?
- Такий процес не є надто страшним ні для альтернативної музики, ні для популярної. Навпаки, більшість людей буде пізнавати для себе нові музичні напрямки. А чи відбудеться таке в Україні? Не знаю. Принаймні, “ТОЛ” буде підтримувати такий процес.
- Тексти, як і музика, у вас перенасичені депресивністю. Чому? Невже у вас зажди такий стан?
- Ну, не завжди. Але в такому стані найкраще виразити усі свої почуття і емоції.
- Багато світових експертів вважають, що нью-метал є комерційною музикою...
- Так, багато гуртів які грають в такому напрямку дійсно пішли в комерцію. Спочатку вони грали дійсно якісну музику, а потім... Але усе це пояснюється. Просто у них були чи є певні обов’язки перед їхніми продюсерами. От вони і повинні виконувати їх. Сподіваюсь, у нас така ситуація не виникне, бо ми не маємо ні перед ким жодних обов’язків.
- На що б ти “забив”?
- Практично на все. Окрім музики. І їжі. Я дуже люблю попоїсти (сміється).
Павло Паламарчук
Фото: patyakalo (www.uaformat.com)
|
Статті 
