Українці XL. Mad Heads на фестивалі Sziget 2006
// Василина Дребушевська   
06.10.2006 00:30
Вадим Красноокий, Mad Heads XLПитання: "Чому Mad Heads XL більше, ніж просто музичний гурт для нашої країни?” – питання риторичне. По-перше, на сьогодні це один з небагатьох українських гуртів, що займається власним промо за межами України. По-друге, це мабуть єдиний гурт, якому це вдається. Яскравими доказами можна вважати те, що гурт регулярно грає клубні концерти та представляє Україну на музичних фестивалях, їхні альбоми з позначкою „Ukraine” можна знайти в музичних магазинах Європи поруч із дисками сучасних всесвітньо відомих виконавців, і як результат (й головне) - український гурт стає все більше й більше популярним не лише серед представників діаспори, а безпосередньо поміж євро-аборигенами.
В цьому році гурт презентував музику, що зроблена в Україні, на найбільшій та найгучнішій музичній події у Європі - міжнародному фестивалі Sziget 2006 в Угорщині.
Виступ українського гурту відбувся вперше за 14 років існування фестивалю. І це був гурт Mad Heads XL. Про те, як це було та ще про багато іншого ми поспілкувалися із Вадимом Краснооким, лідером та вокалістом гурту під час прогулянки фестивальним містечком.

Ми зустрічаємося вечері наступного після виступу дня, неподалік від українського прапору на головній алеї фестивалю. Вадим виглядає трохи втомленим, але задоволеним. Я не встигаю привітатись, як поруч проходить компанія молоді, яка помітивши Вадима, відразу починає гомоніти: ”Oh, Mad Heads, Mad Heads!”.Якщо після виступу на фестивалі який кожен день збирає близько 50-60 тисяч осіб, тебе впізнають після виступу на одному з 60 майданчиків, то це свідчить про те, що виступ був щонайменше вдалим.

- Я так розумію, що можна привітати із вдалим виступом?

Вадим посміхається й ми вирушаємо у напрямку однієї із сцен фестивалю Panon World Music Stage, на якій незабаром має відбутися виступ Горана Бреговича з оркестром. По дорозі ми намагаємося спілкуватись, та не загубитися при цьому у справжньому інтернаціональному людському морі, яким ми вже є оточені з усіх боків.
Вітати із вдалим виступом – це, мабуть, єдине, що мені зараз залишається. Напередодні наша туристична група в’їхала в Будапешт якраз після закінчення виступу Mad Heads XL та взагалі не встигли на перший фестивальний день(окрема подяка тур агенції :)). Нас їхав цілий автобус українців, та всі страшенно хвилювалися, як пройде виступ співвітчизників без нашої підтримки, як сприйматиме хлопців місцева аудиторія. А особисто для мене це взагалі була катастрофа, оскільки я ще й мала написати цей звіт про виступ (для UAFormat, ясна річ :))
На другий день я вирішила питати у пересічних фестивальщиків чи чув хтось з них про український гурт. На диво з’ясувалося, що, наприклад, більша кількість угорців, з якими я спілкувалась, бачили виступ гурту, казали, що дуже сподобалось, а один взагалі виявився ледь не фаном, бо розказав як був на одному з концертів Mad Heads XL в Києві.
Я розповідаю про все це Вадиму й він знову посміхається. І я сподіваюсь, що він у дійсно гарному настрой, щоб розкрити всі таємниці скаженої вдачі Mad Heads XL.

- Отже, давай почнемо з самого початку. З чого все розпочалося між вами та Сігетом? Як ви потрапили сюди?

Вадим Красноокий: "В цьому році потрапили сюди ми вперше, але про цей фестиваль знаємо дуже давно. Sziget з кожним роком впевнено стає все більш та більше популярним в Україні. І кожен, хто звідси повертається додому, стає справжнім фанатом Sziget. Багато розповідали цікавого купи знайомих музикантів, що приїжджали сюди тусовати, лише позитивні враження. Тому, ясна річ, цікавість щодо виступу тут виникла давно, дуже давно. Зі свого боку ми шукали якісь контакти із фестивалем, але відповідаючи на питання „З чого все розпочалося?” - перш за все було велике бажання з нашого боку відіграти тут. З іншого боку, ми не могли робити якісь конкретні кроки в цьому напрямку, тому що кілька років тому фестиваль ввів нові принципи та взагалі припинив прийом заявок від гуртів. І зараз оргкомітет не приймає заявки, а сам запрошує учасників, на власний розсуд. Тобто вплинути якось просто немає можливості. Тому потрапити сюди не було просто. Однак, ми взагалі працювали над собою, й крок за кроком наша популярність в Україні набувала все більш й більш високого рівня. В якийсь момент в нас з’явилися прихильники серед іноземців, в тому числі й серед угорців, що мешкають, або працюють в Україні, серед працівників угорського посольства та консульства. Виявилося, що консул угорського консульства в Україні, Йожеф Ределе, взагалі є великим прихильником гарної музики. Він став одним з найбільших фанів гурту.”

Свого часу Mad Heads XL настільки вразили консула, що ще в минулому році пан Йожеф хотів відправити гурт на менший фестиваль, що відбувається в його рідному угорському місті Мішкольц. Але потім він сказав, що вважає гурт гідним виступу на найбільшому угорському фестивалі, що взагалі це його робота - налагоджувати культурні стосунки між Угорщиною та Україною, а Mad Heads XL є одним з найкращіх сучасних українських гуртів, тому він пообіцяв зробити все можливе, щоб допомоги хлопцям. І свою обіцянку виконав.

В.К.: „Пан Йожеф запропонував нам свою допомогу та пообіцяв передати наші матеріали в оргкомітет фестивалю. Але це ще нічого не означало... Як потім стало відомо, матеріали зацікавили оргкомітет настільки, що навіть одна з перших фестивальних осіб відвідала наш клубний концерт в Києві. І лише після цього ми отримали офіційне запрошення виступити на фестивалі Sziget 2006. Я хочу подякувати всьому консульству за те, що вони дійсно з щирим серцем допомагали не лише нам, а й всім українцям, які хотіли потрапити на фестиваль, спрощували процедуру отримання віз та все інше.”

Ми вже проходимо поруч із головною сценою й перериваємо на мить спілкування, бо Вадим намагається написати sms брату, що також знаходиться десь на території фестивалю. Відверто кажучи, зустрітися тут без попередніх домовленостей практично нереально, а от загубитися можна взагалі без питань. Тому я докладаю багато зусиль, щоб не загубити Вадима серед натовпу, що зібрався навколо сцени. І поки ми продовжуємо рухатися в бік майданчику, де незабаром виступатиме Бреговіч з оркестром, я витягую фестивальний буклет з кишені, розгортаю його та із задоволенням знаходжу відзначення гурту Mad Heads XL, як одного з найпопулярніших гуртів в Україні. Приємно, чорт забирай! :)

Сподіваюсь, програма виступу одного з найкращих гуртів України була відповідною?” – питаю я, та протягую Вадиму буклет.

Програма фестивалюВ.К.: „О, так... О, вони навіть вставили наше останнє фото!... Програма виступу складалась з нових та старих пісень. Частково виконувались англомовні пісні, частково – україномовні. Перше, що ми побачили в залі після того як туди почали запускати людей, це невеличку групу дівчат з українськими прапорами, після чого я вже зрозумів, що концерт буде гарним. Зрештою, в залі все ж таки домінувала інтернаціональна публіка (значна частина українців до того часу просто ще не встигла потрапити на острів), але контакт із слухачами був встановлений легко і швидко, практично з перших пісень. Причому не було великої різниці, чи ми співали перевірену на європейських фестивалях англомовну „Tonight I’m Alone”, чи суто українську „Смереку” – люди стрибали, танцювали, кричали і навіть щось підспівували. Спілкувався я з ними все-таки англійською мовою, і англомовних пісень в програмі було десь 60%, але на україномовні номери піпл реагував не менш енергійно. Після концерту довелося спілкуватися з чималою кількістю людей з різних європейських країн, відгуки були дуже теплі, один хлопець навіть сказав, що раніше його улюбленою групою були SKA-P, а тепер ми. Якщо знаєте хто такі SKA-P, то неважко зрозуміти, що комплімент дуже серйозний. Також ми спілкувалися з італійськими музикантами, які приїхали виступати з Роєм Пачі (колишній трубач Ману Чао) – вони всі були у захваті. Взагалі людей було багато, ми навіть не очікували, що буде настільки багато.. Ми відкривали фестиваль, і я думаю, що наш виступ став гарним початком фестивалю.”

- Згідна :) А щодо загальної організації, чи виникали у вас які-небудь питання й взагалі як було співпрацювати з оргкомітетом Сігету?

В.К.: „Один з найприємніших моментів – це справжній професіоналізм оргкомітету. Все відбувається чітко, при тому, що розміри фестивалю, кількість музикантів і відвідувачів – просто вражають.”

Я не встигаю поставити наступне наболіле питання, пов’язане з організацією взагалі, як Вадим починає відповідати на нього. Мабуть, також наболіло. Відчувається, що він дійсно вражений, й трошки засмучений, що ще не зустрічав професіоналів європейського рівня в Україні.

В.К.: „До речі, взагалі, я бачу вперше, щоб все відбувалося настільки професійно. По-перше, люди роблять все, вкладаючи душу. У нас в Україні також більша частина людей, що займаються організацією музичних подій, роблять це з великим ентузіазмом. Але є суттєва різниця між результатами, які отримають тут, і тими що отримують в нас. Прикро, що в нас це звикли пояснювати якимось надзвичайними обставинами або відсутністю грошей. Насправді причина всього одна – нестача професіоналів. Я навіть не знаю, скільки років потрібно, щоб загальна культура та культура музичного шоу-бізнесу в нашій країні опинилася на відповідному рівні з європейським. Зрозуміло, що й бюджети українського бізнесу зараз не можна порівнювати з європейськими, а наявність грошей, які можна витратити на проведення фестивалів, також впливає на цей розвиток. Але іноді здається, що в нас просто немає професіоналів, які можуть витратити ті гроші що є, з розумом...”

Але добре, що хоч є ентузіасти...” – додаю я, хоча й без відповідного ентузіазму.

В.К.: „Так, як пам’ятаєш, в нас також спочатку було лише дуже сильне бажання відіграти на Сігеті, але потім довелося дуже багато працювати. Й все ж такі це зовсім інше питання... Хоча якщо наші українські ентузіасти також будуть дуже багато й дуже важко працювати, то є шанси що зміни на краще будуть все ж таки відбуватися в нашій країні. Так, я відчуваю, що ти хочеш спитати, за скільки років це відбудеться, але відразу тобі скажу, я не знаю відповіді на це питання.”

- Нажаль, я також цього не знаю, але угорський консул мав рацію, коли казав, що завдяки вам, виникають перші стрічки культурного обміну, що зв’язують Україну з Європою. Коли ви виступаєте, то розповідаєте своїми виступами всьому світу, що в Україні таки є нормальна музика й нормальні люди. А також і самих українців надихаєте на розвиток. Тобто хлопці з Mad Heads XL зараз є ті, хто роблять перші кроки у цьому напрямку. Й це супер, що у нашої країни є такі люди й гурти. Й спробуй тільки з цим пафосом не погодитися =).

Ми разом посміхаємося й помічаємо, що натовп навколо настільки щільний, що ми просто не маємо можливості йти далі. Справа в тім, що ми вже дійшли до сцени, де за розкладом вже мав би грати Оркестр Горана Бреговича. Але сцена пуста й практично неосвітлена. Натовп навколо неї настілки великий, що ми не ризикуємо підходити ближче ніж на відстань метрів 80-100 від сцени, й зупиняємося напроти одного з порталів, з надією якщо не побачити, то хоча б почути Бреговіча. Всі виступи на фесті розпочинаються точно за розкладом, тому ми лише здивовано озираємося, шукаючи знайомі обличчя – багато хто збирався відвідати цей виступ. Проте Вадим знову розпізнаний як вокаліст українського гурту незнайомцями з Італії. Таке враження, що італійців на виступ балканської зірки зібралося більше ніж гостів з усіх інших країн, й це незважаючи на те, що у цей самий час на головній сцені відбувається виступ хед-лайнера – модного й популярного в Європі італійського виконавця Jovanotti.
Оркестр Горана БреговичаМиттю пізніше я розумію, що натовп – це все ж таки добре, бо якщо б не він, то я б вже кілька секунд як лежала на землі з серцевим нападом від переляку. Й цього не сталося зі мною лише тому, що місця вільного навколо геть нема. А було б - точно б впала від того, що шалені дудки Бреговича заграли... в метрі, відразу за нашими спинами!
Ми розгортаємося та бачимо оркестр у повному складі, який підкрався непоміченим, й зараз розпочинає свій шлях до сцени безпосередньо через натовп.
Після першого зачарованого: „Ах!” всі навколо аплодують, фотографують музик, та розступаються, пропускаючи оркестр у напрямку сцени. Короткими перебіжками оркестр все ж такі пробирається до сцени. Разом із усіма присутніми ми очікуємо на відповідне продовження такого яскравого та гучного початку перфомансу. Однак коли розпочинається виступ на сцені, то на превеликий жаль ми практично не чуємо музикантів. Ми намагаємося розчути ще кілька пісень, радіємо тому, що хоча б побачили й почули оркестр зблизька на початку, й вирушаємо подивитися, що відбувається на інших фестивальних майданчиках.

Під враженням від не дуже гарного звучання такого прекрасного музиканта питаю в Вадима про звук під час виступу Mad Heads XL.

В.К.: „Ні, проблем із звуком в нас не було. Апарат був правильний, звук був гарним. На жаль ми не мали належну кількість часу на саунд-чек, тому ще першу-другу пісню довелося трошки налаштовуватись. Але це цілком нормально для живих виступів. Й нас було добре чутно, це точно. Тому що танцювали та підспівували люди, які знаходились навіть дуже далеко від сцени.”

Взагалі, хлопці добре провели час в Будапешті, не лише протягом виступу. У вільний час скажені голови вибрались в місто де зустріли українського емігранта – колишнього спортсмена, який вивів на прогулянку свого пса, але коли побачив хлопців з гурту, то був настільки вражений, що запропонував провести екскурсію містом.

В.К.: „Він сказав нам: „Я не повірив своїм очам, коли побачив хлопців, які виглядають як сучасні німці або французи, але спілкуються українською.” Він вже років 10 як не був в Україні. Все ж таки позитивні зміни в нашій країні відбуваються, хоча й не так швидко, як хотілося б нам.”

Зупиняємося навколо найбільшої сцени фестивалю. На Main Stage виступають італійці Jovanotti. Відразу зрозуміло, що це яскравий приклад музики Середземноморського узбережжя. Вона по-справжньому легка, сонячна та безтурботна. Саме таку суміш репа, року, реггі та фанку хочеться слухати десь на пляжі. Ми стаємо свідками дуже безпосереднього спілкування вокаліста з аудиторією, після чергової досить швидкої пробіжки від сцени до апаратної та в зворотному напрямку, фронтмен займає місце за ді-джейським пультом та починає запускати спочатку Nirvana, потім кілька - скретчів й наступний трек. При цьому лідер Jovanotti Лоренцо Черубіні (Lorenzo Cherubini) виглядає дуже повільним та розслабленим, а от музиканти навпаки трошки більше напруженими ніж потрібно. Чи це лише так здається й хлопці свідомо тримають й публіку у напрузі?
Ми відходимо від сцени й я цікавлюсь враженнями Вадима, як музиканта, який також грає сонячну музику – ska.

В.К.: „Імпровізація? Ну, іноді й лажу можна видати за імпровізацію,” – таємничо посміхається він, мабуть що не хоче здавати італійських колег по музичному цеху. – „Взагалі, я хотів почути елементи bella canzone, які анонсували в буклеті, але була суміш дійсно всього чого завгодно, навіть оця... як ти кажеш... імпровізація:), але жодного bella canzone. Може ще буде, але як раз після того, як ми звідси пішли. :) ”

Так, за обговоренням особливостей італійської імпровізації ми підходимо до WAN2 Stage - сцени, де напередодні Mad Heads XL відкривали своїм виступом фестивальну програму.

В.К.: „О, нарешті я побачив нашу сцену не з бек-стейджу. Гарна сцена! Але під час нашого виступу людей вчора було набагато більше...” - каже Вадим й ми підходимо ближче, практично під саму сцену. Людей дійсно небагато, проте практично всі присутні підспівують слова пісень від початку та й до кінця. На WAN2 Stage виступає легендарна група Sexepil, угорські зірки стилю indie-rock 90-х років, що після довгої перерви зібралися разом знову, щоб дати єдиний концерт на Sziget. Вони грають справжній рок, такий, що дійсно хочеться розуміти слова, які здаються наповненими справжніми почуттями, та підспівувати разом із усіма іншими... Остання пісня Sexepil англомовна і на останньому куплеті я вже сама стою під сценою та підспівую... :)

Максим Красноокий, Mad Heads XLПісля концерту неподалік від WAN2 Stage ми нарешті зустрічаємося із братом Вадима та незмінним учасником Mad Heads XL Максимом Краснооким, який щиро посміхається сам, та змушує посміхатися усіх оточуючих – сьогодні він вдягнений в щойно придбаний капелюх в формі...сине-зеленої комахи :). Отже, якщо раніше я була впевнена, то тепер я точно знаю, що позитивні емоції дійсно надають крила :). На цій позитивній ноті ми прощаємося із Mad Heads XL на Sziget, й на цій же ноті хотілося б завершити цей репортаж.
Mad Heads XL мають повне право бути щасливими, тому що вони подарували купу позитивних вражень людям з усього світу підчас свого виступу на Sziget (це я вже мовчу про капелюх-комаху молодшого Красноокого у другий день фестивалю :)). Окрім цього щасливими й може трошки більш впевненими у собі та своїй країні себе відчули багато українців, лише тому, що вперше український гурт потрапив на фестиваль світового рівня й гідно презентував музичну частинку України музичному світу.

Особисто мені дуже приємно, що є в нас сучасні музиканти, такі як хлопці з гурту Mad Heads XL, які свідомо ставляться до свого розвитку й тим самим навіть впливають на розвиток сучасної української культури. Натхнення вам, хлопці, та вибачте за пафос(мабуть ви вже звикли :)), але в такі моменти ви для України – більше ніж просто музиканти. Ви – Українці XL. А дивлячись на вас і ми самі розуміємо, що також можемо розвиватися далі, від ентузіазму до професіоналізму, розвиватися разом із нашою країною й ми також можемо бути українцями XL, чорт забирай! Було б бажання. А головне, щоб в нашому розвитку у музиці, в культурі та в житті, взагалі, нас супроводжували виключно позитивні емоції масштабу XL. :)

Василина Дребушевська,
спеціально для Українського Формату




Коментарів (12)
RSS-стрічка
1. 06-10-2006 13:52
 
Василино, дякую:-)
Василино, ти супер!  
Дякуючи таким "живим" статтям, наші люди стають більш обізнаними у просторі українського музичного мистецтва.  
 
Так тримати:-))! :)
[ гість ]
 
Наталя Сопілкова
2. 06-10-2006 15:47
 
Василино, дякую:-)
Гадаю, що ще не всі теми фестивалю висвітлено:) Василино - вперед:)[URL=null]null[/URL]
[ гість ]
 
Гість
3. 06-10-2006 15:52
 
Василино, дякую:-)
Дуже гарний і розумний текст - як і сама Василина ;)
[ гість ]
 
Кух
4. 06-10-2006 16:05
 
Василино, дякую:-)
Василино! Респект :)
[ гість ]
 
ГЛєра
5. 06-10-2006 16:52
 
Василино, дякую:-)
Василино, пишіть ще! Україна, дякувати Богу, має багато гідних музикантів. Крім того, в світі відбувається багато фестів. Тому go-go!
[ гість ]
 
Гість
6. 08-10-2006 11:35
 
Василино, дякую:-)
щодо того, що названий гурт єдиний успішний у закордонній діяльності, можна говорити з меншою однозначнічтю, оскільки ще є Гайдамаки, які першими представляли Україну на європейському Вудстоку та посіли із своїм 3-м альбомом непогане місце у європейському чарті музики світу, потрапили до програми Чарлі Джілета тощо
[ гість ]
 
Дарія
7. 08-10-2006 11:40
 
Василино, дякую:-)
ІМХО, Пшестанек Вудсток і у порівняння із Сігетом не йде ;) 
Хоча, не заперечую, Гайдамаки теж доволі успішно освоюють західні кордони :)
[ гість ]
 
Vitaliy
8. 09-10-2006 12:35
 
Василино, дякую:-)
У Польщі фест більше, але національний, угорський - інтернаціональний, але ГАЙДАМАКИ у Европі більш відомі, це ніхто не може заперечити. Вони гастролюють по два рази на рік, мають альбом "Юкрейн коллінг" (західний варіянт Перверзії) 
Як на мене, Сігет, хоч і добрий фест але він не єдиний у світі, ось коли якийсь укргурт запрошують на Роксільде, тоді я скажу: ЦЕ ПРОРИВ! 
І здається мені, що ГАЙДАМАКИ мають більше шансів тому що вони оригінальніші і більш національні чим Мед Гедз
[ гість ]
 
bozhidar
9. 09-10-2006 13:50
 
Дарія
bozhidar, чекай! Гайдамаки ще нас здивують :) я дуже в це вірю.
[ гість ]
 
Гість
10. 12-10-2006 15:21
 
классная статья!
спасибо за статью, побольше бы таких! Обязательно пиши еще :) 
 
[ гість ]
 
Toha
11. 01-11-2006 13:41
 
це у стилі Красноокого.
Красноокий - є красноокий. він незмінюється. давно його знаю і щоразу відкриваю у ньому щось нове. А хлопці - це просто чудо. шкода що Максим покинув Україну. однак і його треба підтримати. Він на це заслуговує. ну що я зроблю. люблю я цю команду. дійсно. їх просто є за що любити.
[ гість ]
 
Е
12. 07-08-2007 01:48
 
ctgciwuq
sffqqxwl xveebttq http://gdguebvp.com mlebprmf fjvvoaru [URL=http://xevawrvu.com]ihvcsykk[/URL]
[ гість ]
 
Ця адреса електронної пошти приховується від різних спамерських пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати Ява-скрипт.

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі.

 
< Попередня   Наступна >