 1 грудня у Львівській опері відбувся сольний виступ гурту “Кому Вниз”. Концерт, що пройшов під назвою “Ретроспектива”, став першим за останні дев’ять років сольним виступом гурту. Ще задовго до нього на запитання нашого кореспондента, як поєднуєваними є гурт “Кому Вниз” і сцена Львівського Національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької лідер формації Андрій Середа відповів: “Та нормально! Вагомість сцени цілковито відповідає відомості гурту”. Проте, не помітити хвилювання в очах і діях Середи було просто не можливо. Та це повністю можна зрозуміти, адже “Ретроспектива”, за задумом організаторів, повинна була стати своєрідним підбиттям підсумків роботи гурту за усі роки їх творчої діяльності. Також варто зазначити, що сольник проходив з подачі Комітету підприємців Львова, який висуває “Кому Вниз” на здобуття Шевченківської премії 2006 року.
На диво, в цей вечір Львівська опера просто тріщала “по швам”, адже, як виявилося, поціновувачів творчості формації в Україні є чимало. Не лякала людей і вартість квитків, які вартували від 20 до 1500 гривень і зникли з кас театру ще задовго до 1 грудня. Сам виступ гурту розпочався під акомпанемент гімну “Боже великий, єдиний...”, який віщував глядачам неперевершений вечір із метрами національно-патріотичних пісень. Окрім виконання своїх хітів, таких як “Суботів”, “Птаха на ймення Nachtigall”, “До Основ’яненка”, у виконанні Андрія Середи прозвучали і пісні, які не виконувалися уже з добрий десіток літ – “Нава”, “Білі демони”, “Мати” та інші. Після кожної пісні зал вибухав емоційними оплесками, які не вщухали по декілька хвилин. Окрім того, лідер формації поміж піснями розважав публіку веселими віршиками, а також акцентував увагу на сім’ї, як найважливішому індикаторі суспільства. Завершенням виступу стало виконання “на біс” пісні “Ворони” на слова Олександра Олеся. Зал скандував "Ще!", але вечір уже добіг свого довершення і ще раз подякувавши присутнім за підтримку гурт зійшов зі сцени.
Щож, виступ відбувся дійсно на високому рівні. Особливо потішив якісний звук, який відповідав мелосу гурту. Не могли глядачі оминути увагою і оздоблення сцени, яким займався відомий львівський художник Влодько Кауфман. Здається, на перший погляд, нічого особливого, просто усе вкрито чорною тканиною із емблемами гурту. Та, насправді, даний тон якісно підходять під стилістику формації і передає емоційність їх музики.
Павло Паламарчук
|
Статті 
