«Таврiйськi Iгри-2004»: Вiд захоплень до розчарувань
// UAFORMAT.COM   
11.05.2004 20:36
1-3 травня у Каховці відгримів ХIII Міжнародний фестиваль «Таврiйськi Iгри». Точніше сказати пройшов, бо «гримів» він тільки місцями.

Звісно, «Таврійські Ігри» – це «Таврійські Ігри»: великий фестиваль, нічого не скажеш. Але ж іноді склад учасників, формування програми та розподіл часу виступів різних виконавців просто вбивають. Враження від побаченого та почутого залишились досить різними та суперечливими. Виконавців, як для трьох днів фестивалю, було більше ніж достатньо. Бажання охопити якомога ширшу аудиторію зрозуміле, цим власне й пояснюється різноманіття музичних стилів та напрямків: від етно-попу Руслани до синтезу панк-року, хард-кору, рагга та хіп-хопу «Тартаків». Але це призвело до того, що поруч із дуже якісними, креативними командами виступали відверто бездарні виконавці та «ансамблі», бо там, де на перше місце ставлять кількість, якість, як завжди, страждає.

ДЕНЬ ПЕРШИЙ

Розпочався фестиваль не дуже жваво. Мабуть через те, що його відкривала Ірина Білик, яка нещодавно змінила свій імідж на більш романтичний і трохи «приморожений», як-то кажуть. Схоже, що організатори цей момент прогавили. Але така музика теж має своїх прихильників, і Білик їх не розчарувала. Хоч я, наприклад, не розумію: який сенс українській співачці на українському фестивалі виходити з російськомовною програмою, розрахованою на російських споживачів музики? Загалом, виступ можна оцінити на «трійку» з плюсом.
Ситуацію виправили наступні виконавці – гурт «Mad Heads». Справжня 100%-ва українська музика – «натур продукт», що там і казати. Колективу вже понад 10 років, наприкінці 90-х вони сколихнули клуби Західної Європи своїм неперевершеним драйвом, видали там кілька досить успішних альбомів, здобули визнання та прославили нашу державу. Парадокс, але якраз в Україні про хлопців до осені 2003 року знали лише «посвячені» люди, широкому загалу вони, на жаль, не були відомі. В листопаді вийшов їх новий україномовний альбом «Контакт», завдяки якому команда здобула популярність і у нас, а їхня музика знайшла свого українського слухача. Виступ гурту був дуже короткий (всього 5 пісень), але настільки запальний та веселий, що байдужими не залишились навіть ті, хто рокабілі, свінгом чи панк-роком особливо не захоплюється, а може, й взагалі цих термінів не знає. Одним словом, молодці «Mad Heads»! «П’ятірка», відмінний виступ!


Далі була екс-«ВІА Гра» Олена Вінницька, творчість та погляди на музику якої за останній рік зазнали революційних змін. Вона створила сольний проект, перейшла від дешевого комерційного попсу до досить непоганого гітарного поп-року. В її команді грають затяті київські рокери з гурту «Cool Before», які певною мірою впливають на творчість Олени, і, скажу вам, – дуже позитивно. Програма виступу складалась із двох вже відомих хітів («Рассвет», «Давай забудем все...»), кількох маловідомих до цього пісень та одного рімейку. Публіці нудьгувати не довелося, і це головне. Так що, на тверду «четвірку» співачка відпрацювала. Не знаю, чи вийде з Вінницької друга Авріл Левін, але однозначно такий проект Україні потрібен.
Програму першого дня продовжив поп-гурт «N’Evergreen» в особі його єдиного постійного учасника Томаса Крістіансена – простого садівника з далекого датського села, в якого в один прекрасний день відкрилися одразу два таланти: поета та композитора. І вирішив він піти у шоу-бізнес... Плоди його творчості українці пожинали в Каховці протягом майже години! В цілому досить нуднуватий та одноманітний виступ датчанина особливого захоплення не викликав, бо настрій після запальних «Mad Heads» та гітарного драйву Вінницької був аж ніяк не романтичний. Мене через якийсь час навіть на сон потягнуло. Але багатьом він сподобався. Воно й не дивно, бо продукт комерційний і орієнтований на широке коло слухачів, щоб накосити побільше грошей. Творчість тут відходить на задній план, бо на першому – комерційна вигода. Як зізнався сам Томас на прес-конференції, його улюбленими російськими виконавцями є «Слівкі» та «А-студіо», а українських, крім «ВІА Гри», він взагалі нікого не знає. От і судіть про його смаки та професійний рівень. «Три» бали – максимум, на що він заслуговує.

Далі прийшла черга старожила фесту – Олександра Пономарьова. Відверто кажучи, багато хто був здивований його англомовним репертуаром. Та й імідж «рок-стар» Олександру зовсім не личить. Пономарьова любили і, як показав його виступ, люблять в першу чергу за те, що він «Найкращий голос України». У нього був відповідний імідж, пісні українською, дуже змістовні якісні тексти. А куди співака зараз занесло – зовсім не зрозуміло. Та щойно він почав виконувати «щось зі старого» на рідній мові, як Каховка ожила, вся публіка, як один, заспівала «Він чекає на неї» і отримувала від того неймовірне задоволення. Навкруги одразу розлилася інша атмосфера. Невідомо до чого призведуть ці творчі пошуки Пономарьова, але те, що зараз він обрав хибний напрямок, сумнівів, принаймні в мене, не викликає. «Трійка».
І нарешті настав час Руслани. Каховка побачила справжнє шоу найвищого рівня. Словами це не передати. Спів, тексти, музика, хореографія – все бездоганно, дуже якісно та професійно. Руслана зараз переживає зліт у своїй творчості і, схоже, зупинятись на цьому не збирається. Вона дійсно унікальна і дійсно найкраща на сьогоднішній день українська співачка. На «Євробачення» Руслана їде не просто заради участі у престижному конкурсі, вона їде перемагати і відчуває, що їй це цілком під силу. А найголовніше те, що вона вкладає у свою музику національну ідею. Особливо це помітно під час виступів, коли співачка запалює у глядачів почуття здорового патріотизму та гордість за те, що вони є українцями. Погодьтеся, це, як мінімум, заслуговує на повагу!
На прес-конференції Руслана відверто заявила, що збирається розповісти Європі, а згодом усьому світу про нашу країну, про те, яка вона прекрасна, щоб люди не асоціювали її лише з Чорнобилем та не вважали, як наприклад, батько N’Evergreen’а, осередком комунізму.
Руслана «розпалила» глядачів так, що після її виступу майже ні в кого не залишилося сил. Всі були втомлені, виснажені, але щасливі та задоволені шоу-програмою, яку співачка презентувала на «відмінно».
Загалом перший день вийшов досить цікавим.

ДЕНЬ ДРУГИЙ

Вечірню сцену другого дня «Ігор» відкрили учасники гурту «Тріада». Краще б вони взагалі не розпочинали. Гадаю, золоту жар-птицю в номінації «Ганьба фестивалю» це тріо заробило! Я вважаю, що подібні проекти навіть не мають права на існування, бо це не музика. У виконавців немає ні голосів, ні інших музикальних здібностей... Дешева, відверто комерційна попса, повний несмак. Виникало лише одне питання: що забуло ЦЕ на такій відомій музичній сцені України? За яким принципом їх відібрали на такий поважний фестиваль? Такий виступ не витримує жодної критики – «одиниця» з величезним мінусом. Хай радіють, головне, щоб більше не з’являлись на наші очі.
Далі вийшли на сцену дівчата з поп-гурту «Алібі». Взагалі-то до цих «Таврійських Ігор» я позиціонував їх для себе як звичайний, але все ж таки перспективний поп-проект, що не має аналогів в Україні, тому в нього є всі шанси здобути популярність. Але виступ наживу показав, по-перше, глядачам, що дівчата слабкі та не мають тих голосів, які їм «витягають» на студії, по-друге, продюсерам «Алібі», що без «фанери» випускати їх на сцену не слід, бо тільки осоромляться. Одним словом, провал та розчарування прихильників, які вже встигли з’явитись. «Двійка».
На цьому жах другого дня не закінчився, бо з’явилась Наталка Могілевська зі своїми «проектами». З її виступу одразу стало зрозуміло, що вона засвітилася тут «для галочки»: програми як такої в неї не було, свіжого творчого доробку також не спостерігалось, та й співати вона, здається, розучилась. Одним словом, Могілевська як співачка вже не актуальна, з усього видно, що продюсерство її зараз більше захоплює...
Що ж стосується виступів Наталчиних протеже В. Козловського та А. Стародумової, то тут щось казати важко. Молодь талановита, молодці та все таке інше, співати наче вміють, але чи не зарано на головну сцену «Таврійських Ігор»?
І все ж якісної музики в той вечір глядачі таки дочекались. Ані Лорак вже з перших хвилин свого виступу розворушила публіку, яка відверто нудьгувала, своїми знаними хітами, неперевершеним вокалом, цікавою та різноманітною музикою і позитивною енергетикою. Кароліна дійсно виступила на всі «сто», відпрацювала чесно і нікого не залишила байдужим.
Перед «Таврійськими Іграми» співачка видала свій новий альбом, пісня з якого «Три звичних слова» стала справжнім хітом всього весняного сезону. Заслужена популярність нарешті наздогнала Ані Лорак. Порівняно з попередніми роками зараз – найкращий період в її кар’єрі. Виступ на «Іграх» лише зміцнив позиції Кароліни, додав авторитету і поваги. Молодець, «п’ять» балів твердо!
Проте, щойно відлунали останні акорди її виступу, як знову почався жах. Тільки друга серія. Хоч, можливо, виступ Ані Лорак був лише «рекламною паузою» у цій повнометражній картині під назвою «Таврійські Ігри. День другий».
Хедлайнерами того вечора були Його бездарність гурт «Рєфлєкс» та Його попсовість, «заслужений мальчік-брадяга» СНД – Андрюша Губін. Чим вони заробили таке ставлення? А відповідь проста – ці товариші одурили всіх: організаторів, глядачів, своїх прихильників. Обидва гостя співали під відверту «фанеру», незважаючи на те, що обіцяли тільки живий звук. Таке нахабство російських виконавців обурило журналістів та спостерігачів, які порушили це питання на заключній прес-конференції. Організатори, зокрема сам Микола Баграєв, підтримали представників мас-медіа та розділили їх обурення з приводу хамської поведінки вищеназваних артистів, пообіцявши, що такого більше не буде. А «Рєфлєкс» та Андрія Губіна надалі на фестиваль не запрошуватимуть. Окрім ганебного виступу, «мальчік-брадяга» ще й надодачу вночі влаштував п’яний дебош на теплоході. Довелось втихомирювати...
У підсумку програма вечірньої сцени другого дня «Ігор» просто не витримує критики. Єдиним променем світла була наша Ані Лорак. На мою думку, подібні провали на фестивалі аж ніяк не додають йому авторитету та слави. Мабуть, організаторам треба все ж таки ретельніше формувати склад учасників та більше робити ставку на якість і професійність музичного продукту.

ДЕНЬ ТРЕТIЙ

Наперед організатори заявили його як «роковий». Але що тоді там робили виконавець техно «Haddaway» та дешевий попс-продукт «Глюк`оzа»?
Першим на вечірній сцені у заключний день фестивалю заграв український гурт «ТАРТАК». Хоч «заграв» – це не те слово, музиканти просто вибухнули! А разом із ними вибухнули всі, хто приїхав до Каховки в той вечір. Божевільний, шалений драйв їхньої музики за лічені хвилини пройшов крізь кожного, запалив у душах глядачів «вогник світла» та підняв «понад хмарами». Музика найвищої проби, майстерна чітка Сашка Положинського та друзів (гурти «Бангі Хеп» та «Ролікс»), неперевершений вокал Каті Chilly («Понад хмарами») та Андрія «Графіта» («Ні, я не ту кохав»), неймовірні скрейтчі Dj Валіка – кращого ді-джея України – довели публіку до повного екстазу. Цей виступ був поза всякою системою оцінювання. Хлопці встановили планку якості настільки високо, що всіх, хто виходив на сцену «Таврійських Ігор» того дня, доводилось оцінювати за тим, наскільки вони дотягували до рівня виступу «Тартака». Але дуже шкода, що організатори надали гурту всього 30 хвилин. Це було несправедливо, бо «Тартак» на сьогодні – це друга за популярністю команда після «Океану Ельзи», а їх останній альбом «Система нервів» за версією авторитетного інтернет-порталу Music.com.ua став другим найкращим альбомом України 2003 р. (перше місце було віддано «Суперсиметрії» від «ОЕ»).
Я мав можливість у той день поспілкуватись із лідером «Тартака» Сашком Положинським та побувати на їх репетиції. У мене залишились одні позитивні враження. Сашко – дуже патріотична людина, «зіркою» себе не вважає, а отже не страждає відомою хворобою. До слова «фан», «фанат» ставиться негативно і не любить, коли шанувальників творчості гурту називають фанатами. Для нього вони ніякі не фанати, а звичайні нормальні люди, які слухають гарну українську музику. Між іншим, в «Тартака» немає фан-клубу, а є «Тартак-клуб», і всіх його учасників за традицією, якій вже не один рік, називають тартаківцями.
На «Таврійських Іграх» шанувальників та бажаючих отримати автограф Сашка було хоч відбавляй. Після репетиції йому довелося по-справжньому тікати від юрби, яка просто закрила своєю стіною прохід від сцени до трапу теплохода. Але Сашко не розгубився і, не доходячи до паркану, що стримував мисливців за автографами, стрибнув до води і вздовж берега по вузькій смузі добіг аж до самого трапу.
Роздача автографів все ж таки відбулася, але вже у більш неформальній обстановці – Сашко прийшов пізніше як рядовий глядач до денної сцени, щоб подивитись виступи молодих команд. Його, звісно ж, помітили, але не одразу. Всі були здивовані, як «зірка» може розгулювати по фестивальному містечку та разом з усіма насолоджуватись музикою молодих виконавців.
Був один цікавий момент. До Положинського підійшов хлопець, який попросив розписатись на пачці цигарок, але Сашко йому відмовив: «Принеси будь-що інше, і я поставлю свій автограф, а на цьому я розписуватись не буду». Справа в тому, що лідер «Тартака» не намагається грати якусь роль, виголошуючи популістські гасла на зразок «Музика проти паління!», а доводить це конкретними діями. Він сам дотримується здорового способу життя, не палить та не вживає алкоголю, за що й заслуговує на величезну повагу, бо є прикладом для української молоді, для тисяч прихильників гурту «Тартак».
Але повернемось до третього фестивального дня.
Після вибухового «Тартака» вийшли українські білоруси «Лєпріконси». Дуже хороший, чесний виступ! Запальні білоруси порадували, глядачі від них були в захваті. Проте серед мінусів варто відзначити застарілість репертуару, який взагалі ніяк не оновлюється. Було показано дуже давню програму, в якій звучали пісні ще десь так за 98-99 роки минулого століття. Але незважаючи на це, публіка дуже жваво реагувала і прихильно ставилась до гостей, а ті в свою чергу віддячили їм, подарували хороший настрій та забезпечили приємні спогади. Одним словом – «п’ятірка»!
Наступними були наші сіро-зелені альтернативщики «Green Grey». Команда вирішила повністю відмовитись від виконання старих хітів, як це планувалось раніше, і натомість була презентована абсолютно нова та свіжа програма, що складалась із треків, що увійдуть до майбутнього альбому. Досить сміливий та ризикований хід, все ж таки «Таврійські Ігри» – річ серйозна, як-то кажуть, не місце для експериментів. Але експерименти часто бувають вдалі. Цей якраз з таких. Незважаючи на те, що весь матеріал, представлений «Green Grey», глядачам був незнайомий, вони сприйняли його добре, навіть часом намагались підспівувати! З першого разу таке рідко буває.
Стиль гурту суттєвих змін не зазнав, тому чогось концептуально нового ми не побачили. Добре це чи погано – час покаже. Публіці сподобався гітарний рок «поганих хлопців», яких музиканти з себе, досить непереконливо, намагались удавати. Можливо, це ще через відносну свіжість та необкатаність програми. Зі сподіваннями на краще – тверда «четвірка» за виступ.
Рокову частину 3-го дня професійно та красиво завершили російські рокери «Агата Крісті». Розповідати щось про їх виступ немає сенсу, бо він складався з широковідомих «народних» хітів, що, як виявилось, досі не втратили своєї актуальності. Народ їх любить та радо зустрічає. І це, мабуть, найголовніше . «Тряхнулі старіною» на славу – «п’ятірку» з мінусом можна поставити.
Наступним був гурт зовсім не роковий, але в нього було щось спільне з попереднім, а саме колишня популярність та неабияка слава і симпатії глядачів. Я про «Haddaway». Його шоу-програма завела та підняла настрій всім присутнім, які весело витанцьовували під музику в стилі техно, який зараз, власне, вже не домінує на танцполах світу і поступився місцем популярним сьогодні брейк-біту та драм-н-бейсу, але все ж продовжує жити. Чималу роль в успішному виступі гурту зіграли професіоналізм його лідера, вміння спілкуватись із глядачами та тримати таку величезну аудиторію. Хороший виступ – «п’ять» балів.
Свято йшло до фіналу. Третій день складався дуже добре. Проте завершитись на веселій та оптимістичній ноті фестивалю не дала бездарна шахрайка Глюкоза. Нахабство цієї дівчини (або цього продукту російського шоу-бізнесу) просто вражає. Мало того, що вона вийшла на сцену в якості хедлайнера (тобто останньою, завершальною виконавицею фестивалю), одурила всіх глядачів та своїх же прихильників, просто відкриваючи рота під плюсову фонограму, так вона ще й напередодні влаштувала сварку з організаторами, вимагаючи годинного виступу. Як взагалі це можна коментувати? Чи це нормально? Мабуть ні. Більшого нахабства годі було й чекати.
Взагалі, якщо підводити підсумок XIII фестивалю «Таврійські Ігри», то насамперед слід звернути увагу на засилля цього року дешевої російської попси. Навіть важко пригадати, коли востаннє була така ганьба. Сподіваюсь, що організатори надалі не допускатимуть подібного знущання над публікою, а систему відбору учасників буде переглянуто та вдосконалено відповідним чином. Проте фестиваль показав кілька важливих речей.
Перше, це те, що до «звезд», яких зараз штампує російська шоу-бізнесова машина треба ставитись обережно. Виготовляється неймовірна кількість непотребу, музичних підробок та штучно створених «зірок», які ошукують наших співвітчизників під час своїх «рейдів» по збиранню грошей на території України. Відбувається просто елементарне обдурювання споживачів, яким за їх же кошт підсовують фальшивку.
Друге, і це дуже важливо, українська музика є, вона сильна, потужна, і що найголовніше – якісна. Безперечною окрасою фестивалю стали саме українські гурти та виконавці, особливо такі, як Руслана, «Тартак», «Mad Heads», «Грін Грей», Ані Лорак, Олена Вінницька.
Тож хай живе XIV фестиваль якісної української музики «Таврійські Ігри –2005»!

Вiталій Пpудиус,
11 травня 2004 р.

Спеціально для тижневика
"Днепровский проспект"




Коментарів (10)
RSS-стрічка
1. 23-03-2005 21:53
 
прочитавши все це я ще раз пересвідчилась, що Таври-то чудовий фестиваль! :) Треба обов"язково поїхати цього року! Таратак-найкращий!:)
[ гість ]
 
Гість
2. 23-03-2005 22:26
 
Нє, повір, Тарви не такий вже класний фест в плані якості музики, але він дуже АТМОСФЕРНИЙ, проте він дратує своєю помпезністю та понтами... 
Взагалі, для мене найкращий фест- це етно-фестиваль "Країна мрій", яку організовує О. Скрипка. Він дуже якісний, дуже атмосферний, дуже дружній та відритий і дуже патріотичний та цивілізований :)
[ гість ]
 
Vitaliy
3. 24-03-2005 00:45
 
от мені і хочеться відчути ту атмосферу,про яку всі говорять:))) 
А "Країна мрій" коли проходить? І де?
[ гість ]
 
Гість
4. 28-03-2005 01:29
 
Веталь прівет то Олег (М'ячик)!!!
Мій e-mail: Ця адреса електронної пошти приховується від різних спамерських пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати Ява-скрипт.
[ гість ]
 
Гість
5. 05-04-2005 11:45
 
Алена
Де дістати акредитацію для журналіста на таврійські ігри. Напишіть мені 8 (097)726 17 09 або мій мейл Ця адреса електронної пошти приховується від різних спамерських пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати Ява-скрипт. :cry :cry :cry :cry :cry
[ гість ]
 
Гість
6. 17-04-2005 19:03
 
Алена
Країна мрій цього року пройден у три дня на Івана Купала, в Києві на Співочому полі поруч із печерською Лаврою :) Точної дати поки нема, але ось офіційний сайт фестивалю: [URL=http://krainamriy.com]http://krainamriy.com/[/URL] 
[QUOTE] Де дістати акредитацію для журналіста на таврійські ігри. [/QUOTE] Акредитація на фестиваль за тел. 4625839, 4624770  
[ гість ]
 
Vitaliy
7. 10-01-2006 13:27
 
Алена
:grin :grin :grin :grin :grin :grin :p :p :p :p :p
[ гість ]
 
Гістьsandra
8. 28-03-2006 15:11
 
Алена
:grin ze dyze klasni igru :p hoch ya zaraz i v londoni, ale lublu Tavriuski igru!!!!!!!!!!!!! :grin
[ гість ]
 
kate
9. 03-07-2006 23:22
 
Алена
:grin
[ гість ]
 
Гість
10. 15-12-2006 15:02
 
Настюша
ПРивіт. О котрій твій концерт сьогодні?
[ гість ]
 
Гість

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі.

 
< Попередня   Наступна >


Підписка на новини: