Два вимiри «Таврiйських iгор». Репортаж з фестивалю
// Віталій ПРУДИУС   
11.05.2005 21:16
Таврійські Ігри-2005. Репортаж з фестивалюФестиваль музики, краси, а відтепер ще й спорту – «Таврійські Ігри», що пройшов під «підлітковим», за словами організаторів, індексом 14 у екстрім-форматі, цього року порадував. Оргкомітет врахував багато недоліків попередніх років, провів ряд вдосконалень та ще й виявив не аби яку креативність і розродився на впровадження ще однієї масштабної традиції фестивалю – змагань з альтернативних видів спорту, які витіснили зі звичного місця денну сцену, що до цього кілька років незмінно стояла навпроти «таваріщча Лєніна».

Говорячи більш детально про екстрім-шоу, то тут просто немає слів – класно. Бачив інші подібні заходи, що проводяться в Україні, і можу сказати, що «Таврійські Ігри» переплюнули усіх, до того ж досить серйозно. Вражало і різноманіття та насиченість програми, і міжнародний склад учасників, і файний музичний супровід одного з кращих вітчизняних скрейч-майстрів – ді-джея Шкеда, що заряджав як учасників, так і глядачів, створюючи дивовижну адреналінову атмосферу над екстрім-містечком, яке, здавалося, жило своїм, автономним, життям під час фесту. Таврійські Ігри: екстрім-шоуЯк же тут не висловити респект компанії «LG», яка запропонувала  організаторам проведення такого заходу в рамках «Ігор». Хоча в цьому насправді нема нічого дивного, оскільки корейська мануфактура відома в усьому світі саме підтримкою подібних заходів і просто-таки спеціалізується на підтримці екстремальних змагань.
За всіх вищенаведених обставин ще й погода вдень усіляко сприяла. Особливо раді тому були екстримали з Росії, де на +20 ще довго чекати. Працюючи з фотокамерою безпосередньо на майданчику екстрім-містечка, скажу відверто, приємно було чути від іноземних спортсменів слова типу «я люблю Україну» чи розмови на зразок: «Ну как тебе тут? – Та, супер! Украина – the best!» Чи потрібні тут ще якісь коментарі?!...
Єдиний мінус, мабуть, який був в усьому екстрім-шоу – це зосередження всіх спортивних дисциплін на одному майданчику, огородженому залізним парканом, і простим глядачам досить важко було знайти собі зручне вільне місце, щоб спостерігати за якимось конкретним видом. Місця займали за декілька годин до змагань, вранці, коли екстрім-команди проводили тренування.
Екстримали – люди, як відомо, аполітичні. Мабуть ця байдужість до політики передалась і 14-м «Таврійським Іграм», які нарешті позбулись заполітизованості. Не було ніяких гучних приставок «під патронатом Президента України». Не було і прем’єр-міністрів із агітацією та популістськими гаслами на сцені, відповідно не було і знервованих міліціянтів через кожен метр площі, що забезпечували супер-охорону високопосадовцям. Не було відчуття притаманної «Іграм» помпезності, як за старих часів, – все відбувалося просто та по-домашньому, що як мінімум не заважало відпочивати людям та працювати журналістам.
Микола Томенко завітав на Таврійські ІгриЗвісно, без уваги уряд таку подію не залишив, і на закриття фесту приїхав віце-прем’єр із гуманітарних питань Микола Томенко, якому і слід опікуватися подібними заходами. Політик з’явився на люди не в піджаку і краватці у супроводі двох десятків охоронців, а у спортивному костюмі і один. Трохи поїздив у скейт-парку, поспілкувався з екстрималами та пішов далі до прес-центру, де його чекали представники ЗМІ. Власне, це перший випадок на моїй пам’яті, коли візит високопосадовця зовсім не створював проблем відпочиваючим людям, а навпаки – навіть трохи їх розважив. Так би завжди!
А що ж на денній сцені, яку екстримали витіснили з її звичного місця на край пивного містечка? Та нічого особливого. Вона справляла досить жалюгідне враження. Цьогоріч підбірка молодих музикантів була значно скромніша за попередні роки, і серед виконавців виявилося набагато менше колективів, які раніше вже встигли гучно про себе заявити. Очевидним було те, що для переважної більшості гуртів виступ на денній сцені «Таврійських Ігор» був чи не найбільшим досягненням в музичній біографії, а то й взагалі першим виступом на висоті… 2 м над землею.
Денна сцена Таврійських ІгорПроте мала сцена приймала і поодинокі гурти, що вже встигли стати відомими і популярними у вузьких колах прихильників української музики. Це – «Крихітка Цахес» (Київ), «Неон» (Львів), «Фліт» (Івано-Франківськ), «Тенета» (Кривий Ріг), «Помаранч» (Київ), «Тайн Ши» (Дніпропетровськ), «Фото по коридору» (Донецьк) та інші. Цілком можливо, що вже наступного року перші два гурти порадують своїми виступами на головній сцені «Ігор».
Що ж до перспектив денної сцени на майбутнє, то вони не дуже райдужні, якщо не буде вжито заходів щодо більш жорсткого відбору виступаючих та суттєвого підвищення її технічного оснащення, бо звук був просто жахливий…
Хоча натовпам п’яних підлітків, що тинялись поблизу під пивом «Оболонь», той звук по-барабану. Тільки от незрозуміло, як це явище узгоджується із заявами організаторів про підтримку фестивалем «здорового способу життя та занять спортом»? Та проблема, мабуть, в тому, що це лише гасло – досить популістське і, зазвичай, порожнє. Проте, якщо подивитись на ситуацію з точки зору народної забави «літербол», то в чомусь організатори і праві, але до чого тоді тут здоровий спосіб життя?..
Загалом, якщо говорити про «Таврійські Ігри», то це фестиваль двох вимірів: денного та нічного. І кожен з них має своїх прихильників, а часом – навіть і противників. Цього року денний вимір завдяки екстрім-шоу остаточно поділив фестиваль на дві повноцінні частини. З’явилось три аудиторії глядачів: перші – ті, хто приїздить подивитись на екстрім-шоу і денну сцену, другі – бажають спостерігати за подіями вечірньої програми, а треті просто живуть на фестивалі і тільки відсипаються вдома, та й то не завжди.
Якщо про перший, денний, вимір я розповів вже достатньо, то, думаю, непогано було б перейти і до нічного. Хоча денні події і стали більш самобутніми, проте організатори нарешті спромоглися поєднати дві частини фестивалю в один моноліт. Раніше вечірню сцену із денними подіями пов’язував тільки пивний чемпіонат у третій фестивальний день, фінал якого проходив увечері. Цього ж разу завдяки екстрім-формату всі події світлового дня знаходили своє відображення, а часом і продовження, у нічний час: змагання із клаймбінгу (спрощено – скелелазання), показові виступи спортсменів, нагородження переможців плюс традиційний фінальний поєдинок пИвців.
Проте не це є головним для вечірнього виміру «Таврійських Ігор», на першому місці звісно музичне шоу та його безпосередні учасники. Якщо говорити про склад виконавців, то він був досить пристойний, хоча, як завжди, стилістично дуже строкатий, але якісно нарешті більш-менш рівний. Та були і певні винятки, але це не так кидалось в очі, як минулого року, коли чверть запрошених артистів співала під «фанеру». Нині лише кілька виконавців було запідозрено у частковому використанні плюсової фонограми, але – щонайголовніше – наших це не стосувалось.
Гринджоли провели на Таврійських Іграх останню репетицію перед ЄвробаченнямДо речі про наших. Порадував той факт, що майже 90% артистів були українськими, більшість з яких ще й співає/читає українською мовою. В цьому плані організатори зробили великий крок уперед порівняно з минулим роком і суттєво додали у патріотичній складовій заходу. Тож моє торічне побажання-заклик до організаторів, яке я висловив у останньому реченні огляду 13-го фестивалю – «Тож хай живе XIV фестиваль якісної української музики «Таврійські Ігри-2005» – таки було почуто. І це радує, безперечно.
З іншого боку, поменшало й іменитих пенсіонерів західного шоу-бізу – була лише королева диско (мабуть, що з префіксом «ех») CC Catch, яка стилістично абсолютно не вписалась у суто роковий та цілком український третій день. Не було і навали музичного непотребу від російської шоу-бізнесової машини, на відміну від попереднього року, а присутність Валерії і гурту «Уматурман» загальної картини другого дня, відданого виключно поп-артистам, не зіпсували.
Думаю, цього разу не варто зупинятись на докладному аналізі виступів кожного з виконавців, як це робилося минулоріч, оскільки навіть ті, хто не потрапив на сам фестиваль, мали чудову нагоду спостерігати живу картинку звідти по ТБ, тож і оцінки кожен мав можливість розставити самостійно. Наразі зупинимось лише на найяскравіших моментах кожного з днів.
Руслана на прес-конференції Таврійських Ігор1 травня пройшло під знаком «Євробачення-2005», оскільки відбулась не тільки презентація українській публіці кількох конкурсантів, зокрема і прем’єра «євровіжинівської» програми наших «Ґринджол» (або точнішу гурту «Green Jolly»), а ще й феєричний годинний виступ переможниці «Євробачення-2004» – Руслани, яка  також 1 травня, але торік, презентувала широкому загалу свої «Дикі танці». Та на цей раз українська співачка прощалась із «Дикими танцями» і ті, хто не був того дня у фестивальному містечку в Каховці втратили можливість на власні очі побачити останній виступ Руслани у цьому амплуа. Вже влітку співачка покаже нову програму у новому образі без «гей-а-гей», тримбіт, шкіряних вбрань та, власне, диких танців. Правда, вона ще буде «дикою» під час благодійних концертів протягом «Євробачення-2005» у Києві, але на них зможе потрапити не кожен, а точніше – зовсім не кожен пересічний українець та й коштуватиме це немало.
Скрябін на Таврійських ІграхСеред інших цікавих моментів першого дня фесту – новий старий, непопсовий та потужний Скрябін із серйозними текстами соціальної тематики та відповідним саундом. Справжню несподіванку зробили хлопці не тільки для своїх давніх прихильників, але й для всіх інших знавців українською музики. Респект!
Дощ, який періодично накрапав увечері першого фестивального дня, як виявилось згодом, був лише попередженням перед другим днем, який не відзначився особливо екстремальною музикою, проте, власне, екстріму в ньому було більш, ніж достатньо. Злива, що супроводжувала другий концертний вечір «Ігор» була визнана організаторами найсильнішою за всі часи існування фестивалю. Падали не тільки учасниці конкурсу краси, але й глядачі на пагорбі, яких ледь не змило.
Не солодко було й артистам, але ті впорались зі стихією непогано. Російським гостям («Уматурман» та Валерії) взагалі пощастило, оскільки Ані Лорак своїм, мабуть, найяскравішим виступом того дня, порозганяла дощові хмари над Каховкою, і злива вщухла. Таким був другий день...
Ранок 3 травня не віщував нічого доброго. Метеоситуація  була просто жахлива: на Каховському морі – шторм, на узбережжі біля сцени – несамовитий вітер, небо затягнуте хмарами, і найнижча за всі дні температура. Тобто екстрім повний, що там і казати. Проте, чим ближче було до вечора, тим все тихіше ставала погода,  вітер заспокоївся зовсім, і навіть іноді на небі з’являлося сонце.
Третій день був дуже яскравий та якісний і розпочався успішним виступом молодого, але досить перспективного гурту «D.Lemma» – першої в Україні команди, що грає в популярному нині стилі ритм-н-блюз (r’n’b).
Та найяскравішими того вечора безумовно були «Med Heads» і «Тартак». Запальні сайкобіли з гурту «Med Heads»  заразили позитивом усіх глядачів та змусили стотисячний натовп у Каховці на все горло волати «О-у-о, надія є!», що виглядало просто неперевершено та не на жарт вражало. Далі естафету підхопив потужний та нестримний «Тартак», який своїм драйвом і мертвого підніме, що там вже казати про купу людей, які перебувають у гарному настрої. Просто чудово! До того ж – це був перший виступ команди у новому складі, який змінився лише за місяць до фестивалю, і тут можна констатувати той факт, що «Тартак», як мінімум не став гірше, а запрошені дівчата бек-вокалістки тільки вдало додали спецій у досить апетитну страву.
Говорячи про інших виконавців, то не можна не висловити розчарування виступом «Танка на Майдані Конго», який останнім часом надто сильно захопився джазом і запропонував загалу програму відповідної стилістики, яка, втім, не була сприйнята належно. Все ж таки джаз – це не та музика, яку треба грати на відкритих фестивальних майданчиках перед 100-тисячною аудиторією. Всі чекали на жорсткий сет у стилі «ТНМК», але його не було. Прикро.
Святослав Вакарчук - вокаліст Океану Ельзи на саунд-чекуГурт «Грін Грей» несподівано порадував гарним виступом, без зайвого штучного епатажу, який так дратував минулого року і зовсім не личив команді. Хедлайнер же «Океан Ельзи» здивував більше не музикою (бо програма була представлена стара і вже трохи набила оскомину), а відсутністю у складі одного з засновників гурту – Павла Гудімова. Як з’ясувалося згодом, Славко Вакарчук попросив музиканта з гурту і тепер Павло там не працює та збирається займатись сольною кар’єрою.
Підводячи риску під 14-м фестивалем «Таврійські Ігри», не можу також не зауважити на деякі організаційні прорахунки. Перше, це час проведення фестивалю. Цього року, здається, всім стало зрозуміло, що незважаючи на те, що 1-3 травня дуже вдалі числа для проведення заходу, проте погода залишає бажати кращого. Все ж таки початок травня – це досить нестабільна, навіть для Півдня України, пора, і тому проведення «Ігор» в цей час –  завжди своєрідна лотерея: пощастить чи не пощастить з погодою.
Другий момент стосується розкладу фестивалю. Мабуть варто подумати над тим, щоб змінити розклад вечірньої сцена та починати програму не о 20:00, а хоча б о 18 годині. Оскільки учасників з кожним роком стає все більше і більше, тому, щоб дочекатись хедлайнерів, глядачам треба стояти  на ногах до другої години ночі, коли вже й сил на те, щоб як слід повеселитись під час виступу улюбленого виконавця просто не залишається. І так три дні поспіль...
А загалом, якщо не зважати на примхи погоди, «Ігри» пройшли дуже вдало і були значно кращими за попередні. Організатори добре попрацювали у «міжсезоння», врахували всі недоліки, належно сприйняли конструктивну критику і провели дуже вдалий, справді український фестиваль. Наступний рік обіцяє багато несподіванок, які будуть в першу чергу пов’язані з 15-річним ювілеєм. Окрім того з фестивалем залишається екстрім-шоу. Добре, якби залишився й український формат.
На заключній прес-конференції Микола Баграєв сказав, що хоче 15-им фестом «поставити жирну крапку». От тільки чому крапку? Можливо в цьому і полягатиме головна несподіванка ювілейного 15-го Міжнародного фестивалю «Таврійські Ігри»? Що ж, через рік побачимо!...

Віталій ПРУДИУС
спеціально для "Українського Формату"
Фото: Віталій ПРУДИУС


Огляд минулорічного 13-го фестивалю "Таврійські Ігри" знаходиться тут: «Таврiйськi Iгри-2004»: Вiд захоплень до розчарувань


Даний репортаж також було опубліковано у тижневику "Дніпровський проспект". Газетний варіант статті ви можете побачити та почитати у форматі PDF за наступною ланкою: http://uaformat.com/pdf/tg.pdf 


Коментарів (5)
RSS-стрічка
1. 12-05-2005 16:58
 
Уххх...
Кислотний, величезна кількість "минулого року" мені піднабридла...
[ гість ]
 
irysia
2. 12-05-2005 18:51
 
Уххх...
3 рази на такий матеріал це "величезна кількість "? :))) Щойно порахував :)) Просто я виділив жирним усі посилання на минулорічний репортаж і тому мабуть таке враження склалось :) я зараз трохи зменшив кількість :) а так там здається синонімами все замінялося... :)
[ гість ]
 
Vitaliy
3. 12-05-2005 20:13
 
CepJ
Гарно висвітлено всі події. Респект Чувак!!!
[ гість ]
 
Гість
4. 16-05-2005 22:12
 
Хм...
Справа не стільки в цих двох словак, скільки взагалі в почиланні на минулий рік... Тобто цього концепту як на мене забагато... Складається в певний момент відчуття, що читаєш не про цьогорічні ТІгри, а про щось середнє... :)
[ гість ]
 
irysia
5. 17-05-2005 00:25
 
Хм...
хм, ну так "всьо пазнайоцца в сравнєніі" :grin
[ гість ]
 
Vitaliy

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі.

 
< Попередня   Наступна >