1. 31-12-2005 03:24

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО-РОЗБИШАЦЬКИЙ FOZZEY 
 
Тільки той вид мистецтва, що є дійсно новаторським, заслуговує на роздратування з боку критичних обозників. Народжений колись нюйоркською вулицею, суто міський стиль реп, навколо права якого на існування в культурному просторі спершу точилися запеклі сварки, спочатку став просто черговим маргінальним постачальником свіжих ідей до шоу-бізнесу, а тепер і сам весь цей гіп-гоп перетворився на щось поділене на еліти за секторами впливу. На нашому культурному полі найвпливовішими реперами у всіх площинах залишаються харків’яни — гурт “Танок На Майдані Конго”. Високу професійну якість і оригінальність того, що виходить з лейблу ТНМК, зайве доводити. От і сольний диск “конголезця” Фозі містить в собі стільки цікавих музично-філологічних витівок, що годі й намагатися всі їх перерахувати в короткій рецензії. Бешкетуватий настрій альбому задається першою ж автобіографічного характеру піснею “Полетів”, яку автор присвятив своїй багатотерпеливій матусі: “Здрасті, я Фоззі. Сплю на морозі, а прокидаюся саме в тій позі, у котрій народився я шостого квітня о-пів-на-третю…і поповз, і пішов, і побіг, полетів!”  
Контент альбому, як водиться у гіп-гоперів (які є останніми виразниками вже підупалих в інших мистецтвах ідей конструктивного постмодернізму), пересипано музичними та літературними цитатами. Тут тобі й натяки на “Братів Гадюкіних” з Лесем Подерев’янськиим і прямі запозичення у Емінема з Петром Чайковським та Володимиром Жириновським. Загалом диск з грайливою назвою Meta More Fozzey (на слух це звучить як “Метаморфози”, а в прямому перекладі з англійської значить “Най-найбільше від Фоззі”) — це страшно весела, драйвова музика, яку можна слухати навмання, як шум моря, а можна й виколупувати смаколики з окремих фраз та тембрів. 
 
журнал City Life

[ гість ]