 Звершилось! Бали виставлено, місця поділено, світло на сцені вимкнули. Всім спасибі, можете розходитись… Невловимий стан ейфорії від перемоги ТОЛу на одному із найважливіших баттлів року (український фінал GBoB 2005) ще довго бринітиме у повітрі, проте часу на святкування лишається обмаль. Не варто забувати, що вирішальний етап – ще попереду, адже останню крапку в історії участі України у цьогорічному конкурсі “The Global Battle of the Bands” буде поставлено лише 7-9 грудня у лондонській “Асторії”.
В повному сенсі цього слова події, що мали місце 13 листопада в концертному залі “Bingo”, цілком можливо назвати знаковими, адже до Лондона представляти Україну поїде справжня хардкорова ватага. Почин минулого року було здійснено досить вдало і першого разу виявилось достатньо для пропаганди про-українськості разом із набором атрибутів “першої необхідності” – важкою обробкою народних пісень і використанням символіки у костюмах. Ми нагадали європейцям, хто ми такі й де, власне, та Україна знаходиться. “Оркестр Янки Козир” чудово впорався з нелегкою місією першопрохідців. Тепер шляху для відступу немає. Потрібно буде довести, що рівень музики в нашій з вами державі давно переріс рівень шароварництва. Нехай закиди схожості на відомих монстрів важкого кору летять в бік ТОЛу камінь за каменем. Де факто, маємо сім нот. Поки не винайшли восьмої, уся музика буде нагадувати про щось, вже почуте раніше. Незважаючи на це, заперечувати існування межі, через яку переступати не варто, ніхто не збирається. Якщо в одному ряду опиняються такі визнані світові зірки альтернативи як KORN, Deftones, SlipKnot, HED (p.e.) і ТОЛ, то хіба це не визнання якості звучання останніх?
Напрочуд дивним видається ставлення журі до цього конкурсу. Щодалі, тим частіше чуємо популістські гасла про буцімто необхідність підтримання вітчизняного виконавця, пошук нових імен серед молодих гуртів та всебічний стильовий розвиток української музики. Але, як виявляється, такі чудові гасла лишаються лише на газетних шпальтах із інтерв’ю метрів шоу-бізнесу. Відомо, що більшість відомих музикантів форматної сцени відмовилась від суддівства у конкурсі GBoB-2005. Декотрі, як наприклад, руда панянка на ім'я Ірена Карпа разом із Зоряном Безкоровайним та Андрієм Герасименком були дискредитовані через запізнення. Тим не менш, поважним суддям вдалось виправдати найпотаємніші очікування, й серед розмаїття стилів та гуртів обрати найбільш відповідний для представлення України на міжнародному фіналі “The Global Battle of the Bands”.
 Повертаючись до подій 13 листопада, виникає бажання згадати інших учасників конкурсу. Відштовхуючись від громадської активності поблизу сцени, призи глядацьких симпатій належали гурту “Широко закриті очі” та “Пророки”. Нарешті починають з'являтися ватаги, для характеристики стилю яких замало слів “рок” чи просто “важко”! Процвітання західних стилів призвело до появи екзотичних слівець штибу “ска”, “треш-кор”, “nu метал” тощо, які почали вживатись у характеристиках вітчизняних команд. Дочекались! Нарешті й на нашу вулицю приходить свято. Поступово, пильно приглядаючись та прислуховуючись до заокеанських колег, в маленьких майстернях та незручних підвалах перші незвичні акорди видобувають молоді та перспективні українські гурти. Згодом їм випаде нагода заявити про себе в тривалому процесі творення “нашої” музичної історії. Альтернативної та непередбачуваної. Важкої та потужної.
А сьогодні лишається чекати на результативний вихід на лондонську сцену української “вибухівки”. Маємо нових національних героїв альтернативно-неформатної сцени, що гордо звуться ТОЛ. Успіхів хлопцям на GBoB-2005 у грудні!
Олена Синицька
спеціально для "Українського Формату"
|
Фестивалі 
