 Все що не вбиває, робить сильнішим. З гурту ТНМК пішов один з солістів - Діля, ураган Катріна зруйнував площу Конго, в Україні пройшла "помаранчева революція", але Танок на майдані Конго продовжує бути потужною творчою одиницею України. Адже як кажуть хлопці: поки ми разом, з нами Вища СИЛА. Цілком можливо, що саме ця СИЛА й тримає корабель під назвою "ТНМК" на плаву і триматиме ще довго. От тільки корабель цей вже не буде обирати найнебезпечніші шляхи, а намагатиметься проходити там, де спокійніше. Життя навчило. Життя навчило співати "тихше, бо зараз заберуть". Але хто сказав, що саме в бурі спокій?
Саме цих 7-х, навчених життям, парубків ми і бачимо на обкладинці нового альбому. Стоять всі в чорному і так суворо на тебе дивляться, ніби запитують: "А ти купив "Силу"?!". Купила, вийняла диск з цього чорного панцира, і на душі стало легше: переді мною була ще одна обкладинка - проста і світла. А починалось все інакше... Так і альбом.
"Сила" - альбом максимально невідомий слухачу. Вперше ТНМК вирішили, що зможуть і самі записати першокласний альбом, тому звичних фічарінгів тут немає. Вперше ТНМК не випускали альбом навздогін вже розкрученим на концертах піснях. Навіть перша ластівка з нового альбому - пісня "Забув" відрізняється від варіанту на однойменному синглі. Вперше новий альбом ТНМК не є продовженням попереднього.
Якщо повернутися до обкладинки, тієї з суворими обличчями "конголезців", то єдиною світлою плямою на ній є Фоззі. Саме він не вписується в кольорову гаму обкладинки. Саме продовженням його сольного альбому і є "Сила". І це легко відчувається в текстах і в настрої пісень. "Молодець" - це "Полетів", "Сан Франциско" - "Любов", "Тобі" - "Клоуни", "Мушу йти" - "Діти Tоллівуду". Остання, взагалі нависла тінню батька Гамлета над усім альбомом. І не тільки за настроєм. Альбом безнадійно загублений у фільмово-голлівудно-саунтрекових асоціаціях. Від скітів, взятих з фільмів до саме саундтреків ("Відривайся"). Якщо ж взяти глобально, то в кожній пісні можна знайти щось із цього поєднання і навіть довго шукати не треба. І навіть тематика пісень якась "фільмова". "Банзай" - чудова ілюстрація до захоплення азіатськими кінофільмами у всьому світі. "Сан-Франциско" - а скільки таких комедій про стурбованих підлітків знімає Tоллівуд щороку? "Мушу йти" - стандартна драма про кризу середнього віку, таких також щороку на екрани виходить чимало. "Клоуни" - той самий сценарій, що і в "Мушу йти", але більш жорстко, а значить це вже не драма, а бойовик. "Забув" - мелодрама, "Сила" - вестерн. "Гранули" написані під впливом фільма Джармуша "Dead Man". Кожен знайде щось на свій смак. Ще трошки і альбому вдалося б стати таким собі фільмом за участю Тома Хенкса: коли і сценарій чудовий, і знято бездоганно, і акторська гра неперевершена, але прісно так, що аж нудить. Але ТНМК додали сіль у свою страву, тому їсти її хочеться. І навіть із задоволенням це робиш.
Ще з часів виграної ними "Червоної Рути" гурт ТНМК вважається альтернативним, і не раз визнавався найкращим саме в цій номінації. Але чи є це альтернативою зараз? Чи можна сказати про "Силу", що - це "нєформат"? Щодо першого питання, то тут відповідь очевидна: так, це альтернатива, адже нічого подібного в Україні немає. Чи є це альтернативою, якщо розуміти під цим словом музичний силь? Навряд. Чому? Тому що, "Сила" - це "формат". Це абсолютний формат радіо і ТБ. Це формат глянцевих журналів і новорічних вогників. Але хіба це проблема?
Yдина проблема ТНМК в тому, що їх і досі сприймають так само як і в 1998 році, а сьогодні на календарі 2005 рік. Смішно чути в пісні від визнаного секс-символа України Фагота про відсутність дівчини ("Сан-Франциско"). Не можуть хлопці, в яких вже є "і машина, і квартира" співати про їх відсутність - життєві реалії вже інші. СИЛА ж ТНМК завжди була і залишається в щирості, саме тому цей альбом про те, що їх турбує зараз. І коли, прослуховуючи першу пісню, ще виникає якась іронічна посмішка, то пісні "Мушу йти" віриш на всі 100%.
"Сила" - це Танок на майдані Конго зразка 2005 року. Тому, "Все чесно". Не бійтеся
заглядати під обкладинку, там може бути ще одна.
|
Статті 
