«Перебріхування», ажіотаж і шалені танці
// Влад БРОВКО   
19.12.2005 22:35
«Перебріхування»
Гайдамаки«Вибачте, у мене в списках акредитованих немає ніякого «Українського формату», тому...» — почув автор цих рядків (разом зі скрипом дверей, що зачинялися) у відповідь на прохання увійти до приміщення «Варштайнер-пабу». Саме там мала відбутися (і вже кипіла в повний хід) презентація нового диску гурту Гайдамаки під назвою «Перверзія» («Перебріхування» за О. Ярмолою). «Холєра, — подумав я, знаючи, що моє прізвище там дійсно вказане, а чарівна дівчина «попросила» мене, навіть не зиркнувши у свій папірець акредитацій!..» Потім, згадавши слова керманича інет-видання, на якому ви читаєте цей репортаж, на кшталт «відпочинеш у гарному закладі, послухаєш хвайної музики», вирішив боротися до останнього! 
Увага! На цьому місці могли б бути «коментарі з приводу» таких людей як Сашко Положинський, Вадим Красноокий, Роман Калита, Василь Вірастюк, Вахтанг Кіпіані, Анатолій Борсюк, Юрій Павленко та інших. На жаль, замість «задушевних балачок на плівку» прийшлось тупцювати півтори години морозного вечора біля входу в паб…

Ажіотаж
Ні, прес-аташе гурту не «великий жартівник». Отже, про все по черзі… Інформація про дату і місце презентації альбому несподівано з'явилася за кілька днів до дійства і так само несподівано змінилася “двома рядками” на оф-сайті гурту. Спочатку йшлося про початок о 18:00, далі про 19:30… “УкрФормат” повірив офіційному джерелу і був на місці близько 19:00. Далі був “облом” при вході. А сталося от що: деяка журналістська братія, як і найближчі друзі гурту, почала підходити на 18:00, і теж із своїми товаришами. Вечірка була закритого типу. “Заходить журналіст, а разом із собою десяток друзів проводить, — скаржиться родичка одного з музикантів гурту, що складала мені компанію по той бік “дійства”. Адміністратор закладу, як розповідав охоронець, розпорядився в цілях безпеки не впускати більше людей до пабу. Діяла система “скільки вийшло — стільки нових заходять”. А бажаючих було!!! Всі тільки те й робили, що зідзвонювалися із музикантами, але ті нічого не могли зробити. Володимир Шерстюк, бас-гітарист “Гайдамаків”, ледь вмовив пустити свою дружину… Першими пускали жінок та дітей. 
На годиннику 20:30. “Гайдамаки” вже зіграли кілька пісень. А через скло чути то погано… Значна частина відомих “колег по цеху” та товаришів вже залишили вечірку. І тут — щастя! Охоронець з посмішкою відчиняє двері і запрошує всіх “до хати”! “Да будуть танці!!!, — згадав я чомусь “ВВ”.

Шалені танці
У середині була фантастична атмосфера! Третина відвідувачів надала перевагу власне концерту. Інші слухали музику, сидячи та стоячи в інших кутках пабу, смакуючи різними стравами та пивом за 20 грн. В пабі були помічені кобзар Тарас Компаніченко та Юрко Зелений з ФДР. Найспекотніше було, звісно ж, біля імпровізованої сцени. Слухати “Гайдамаків” на відстані одного метра це ЩОСЬ! Особливо енергійним того вечора був акордеоніст Іван Леньо. Спочатку хлопці виконали пісні з нового альбому, які вже встигли полюбитися тим прихильникам, що відвідували останні виступи гурту. Але пісні з нового диску - то окрема тема для розмови. Далі були хіти з попередніх двох альбомів. Публіка була задоволена виступом, хоч реагували всі по-різному. Одні, злегка похитуючись, ловили флюїди щирості та ліричності “гайдамацької” пісні, інші - більшість - влаштували справжні танці! Були хлопці з синьо-жовтим та червоно-чорним прапорами. Останнім акордом того вечора стала культова пісня “Полісся”. (…Пригадую, як на цьогорічній “Країні мрій” один хлопака, що стояв як вкопаний на виступі Гайдамаків, почувши перші акорди “Полісся” просто вхопив мене за шию та почав ,співаючи і до неба стрибаючи, ловити кайф . Я такого щасливого чоловіка ще не бачив!!!). На годиннику було близько 22:30, коли музиканти взяли перерву і пішли трохи відпочити. Важко пригадати ще такий дружній колектив як у “Гайдамаків”. І це безперечно передає їхня музика! Опів на дванадцяту музиканти, їхні друзі та шанувальники залишили паб. Цікавий був вечір. Дамо і йому цю дивну і неоднозначну назву — “Перверзія”.




Коментарів (1)
RSS-стрічка
1. 22-12-2005 02:12
 
Назва нового альбому "Гайдамаків" походить від назви давнього роману їхнього доброго приятеля Юрія Андруховича "Перверзії". Героїні цієї знаменитої книжки, Аді Цитрині, також присвячено пісню "Кохання". Через неї слухача вводять до ідейного світу "Гайдамаків". Світу нехитрого, але захопливого. Від гурту не слід очікувати якоїсь суто стилістичної витонченості. Хлопці грають і співають беззаперечно чітко, технічно, швидко, яскраво, якісно та весело, але кожна їхня фраза видається добре знайомою. От звучить мексиканський ансамбль мар'ячі, а ось цигансько-балканський весільний оркестр, там блюз-рокова сопілка молодого Яна Андерсона, а ось тут давній французький акордеоновий шансон. Слова в піснях теж доволі ординарні. Не дивують "Гайдамаки" й композиторською винахідливістю чи виконавською рафінованістю (хоча в гурті грає кілька справжніх віртуозів). Але всі чужоземні звуки й банальні поетичні рими в їхньому поданні перетворюються якимось дивним чином на автентичний український продукт. От цим-то гурт і чіпляє за живе. Сила "Гайдамаків" - у шаленому напорі їхнього національного драйву та впевненості у своїй правоті. Альбому, оптимістичішного за гайдамацьку "Перверзію", сьогодні годі й шукати.  
 
 
юка гаврилова 
21 грудня 2005 
тижневик "Без Цензури" 
http://bezcenzury.com.ua/ua/archive/4368/culture/4387.html 
[ гість ]
 
Гість

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі.

 
< Попередня   Наступна >


Підписка на новини: