|
Фактично Самі - ''Lo-Fi TRавMи''. Рецензія |
|
|
|
// Юка Гаврилова
|
|
24.12.2005 19:24 |
 Із першого прослуховування свіжий альбом "Фактично самих" дратує безглуздим першим треком, який хоч і можна вважати стьобом із пафосних шоу-бізнесових інтродукцій на кшталт "Студия Союз представляет", та краще б цього "Lo-Fi Універсаму" тут не звучало. Утім, хто нам завадить завжди вмикати диск із другого треку? А прослухавши раз, альбом хочеться ставити ще й ще, знову й знову. Музика "ФС" еротична й трагічна, знущальна й жалібна. Вона складна. Вражає багатство композиторських ідей і досконалість їх утілення в звуках.
Узагалі ці "Низькоякісні Травми" найбільше схожі на чималеньку скриню,
переповнену аранжувальними й вокально-поетичними коштовностями - кожна зі своєю
історією. Солона, мов піт, пісенька про чоловічу красу "Вродливе м'ясо" з
отруйним рефреном "Кохання - ілюзія". Крають серце тужлива "Діброва" та фанкова
"Русалчина" - суто фолькові за голосоведінням і поетичними образами теми. Голова
йде обертом від "Спи собі сам", з її припливами струнних і бридж-модуляцією, що
передає вітання від славетного зепелінівського "Кашміру". Розкішний акомпанемент
камерного ансамблю в "Небі" зробив би честь багатьом зіркам поп-вокалу, аби їм
поталанило під нього заспівати так природно-чуттєво, як уміє Карпа. Вступна
каденція та кода саксофона у ледь не 12-хвилинній сюїті "Мій третій мармуровий
бог" - ніби борсання живої істоти на початку й наприкінці життя. Альбом
завершується двома елегантними бонусами. Це - беззвучний трек №15 (дві хвилини
тиші після такого емоційного пресингу, що набагато краще, аніж теревені на
початку диску й поміж деякими піснями-шедеврами) та прощальна "Очі твої".
"Фактично Самі" - багатоликий гурт. Але найбільші (поряд із Карпою)
винуватці його успіху - Олег Артим та Артур Данієлян. Обидва грають на клавішних
і гітарах, обидва компонують, але головне - вони аранжувальники й звукорежисери
від Бога.
тижнвик "Без
Цензури"
21 грудня 2005 року
|
